21. Терміново стартувати!

21. Терміново стартувати!

У номері капітана зібралися всі, крім Влада й старпома Романа, які чомусь запізнювалися. Можливо, забрели в далекий сектор «Європи-3» і ще не доїхали назад. Локаційна система, детпер*, показувала їх на голокарті. Один із них, Влад, швидко рухався в бік готелю, а от Роман не зрушив з місця ні на крок. Дивно, він завжди перший прибігає за наказом капітана. 

Стеценко розповів про ситуацію, що склалася. Було вже добре по обіді, і всім було зрозуміло, що святковий обід, яким капітан обіцяв пригостити всіх членів команди, відміняється. Навалилася купа проблем.

По-перше, треба було когось приставити до Петруся-марамуханця, щоб слідкував за ним, дивився, щоб той правильно адаптувався до людського життя. Логічно, що цим кимось став лікар Борис, який міг детально й спокійно пояснити інопланетянину в тілі контактера, як правильно треба розмовляти, спати, ходити, їсти і... ну, ви зрозуміли... Все, коротше кажучи, пояснити. 

По-друге, потрібно було прилаштувати кудись Петрусевого евкарика, котрого хлопець узяв з собою на «Європу-3», щоб «провітрився і прогулявся»... Тепер екзотична інопланетна тварина тимчасово залишилася без хазяїна. А його ж треба було якось годувати, поїти, доглядати... В результаті, ці обов’язки взяла на себе Оксана, котра вирішила тимчасово переселитися на кораблі в каюту Петруся, де для евкарика було облаштовано особистий куточок. Тим більше, що вона вже мала корм для нього, який вони з хлопцем купили в зоомагазині, ота куля слизу, котру капітан бачив у руках Оксани ще в крамниці марамуханця. 

Несподівано в помічники Оксані попросився й кок Захар, який сказав, що завжди (буквально кожного дня!) вони з Петрусем разом годували цей чудовий шматок слизької дивовижної амеби, і він, Захар, вкрай повинен бути присутнім при кожному годуванні неймовірно привабливого евкарика, бо тварина до нього вже звикла і без нього глитатиме свою їжу неохоче, а то й захворіє... Захар ще щось бурмотів про улюбленого евкарика й допомогу, але капітан зрізав усі намагання кока зблизитися з Оксаною при корені!

Стеценко був не ликом шитий, і зненацька, нарешті, помітив, що Захарові подобається Оксана як жінка. В капітана волосся на потилиці стало дибки, коли він зрозумів, що сам, своїми ж руками, тобто своїм наказом підштовхнув Захара до Оксани! І якби не послав Захара стежити за Петрусем, то, може, й не було б такої складної ситуації, яка нині виникла у команді. 

- Оксана чудово впорається з евкариком сама! – відрізав капітан, блиснувши незадоволено очима на кока. – Ще розглянемо одне питання – і забираємося з готелю: я бачу, через півтори години нам стартувати, а ще треба стати в чергу на підліт до «нулівки»! Отже, питання таке: перед гіперстрибком я хочу поставити всім одне питання. І перш ніж я його озвучу, прошу добре подумати над відповіддю. Ви знаєте, що гіперстрибок виведе нас дуже близько до астероїду Альпея, цілі нашого польоту. Два дні – і ми там! Але! Поряд, майже по прямій знаходиться планета Ломпан. Всі знають, що це за планета?! 

Всі члени команди закривали головами, а психолог Лісовенко навіть промовив «О, так!». 

- Щоб потрапити на астероїд ми точно маємо пройти кордон і контроль ломпанців. Тому я одразу ж всіх питаю: чи готові ви на це? Чи зможете витримати? Я, в принципі, сподівався на міцний дух і силу волі кожного з членів команди і був упевнений в кожному з вас! Але в нас з’явилися нові колеги, - капітан поглянув на Оксану й Стефанію, перевів погляд на психолога, а потім ще й зиркнув на псевдоПетруся, спохмурнів і продовжив. – Це питання більшою мірою стосується саме їх. Тобто, новачків, які нині в складі «Січі». 

- Ми готові, - промовила Стефка. – І Оксана, і я. – Оксана кивнула, підтверджуючи слова подруги. 

- Я, в принципі, теж, - також підтвердив свої тверді наміри летіти далі й Лісовенко. – Тільки корабель треба ретельніше підготувати до зустрічі з ломпанцями. 

- Це само собою зрозуміло, - погодився капітан, глянув на годинник і спитав. – Чому запізнюються Влад і Роман? Хтось знає, де вони? 

І як відповідь на питання капітана у номер ввалився навігатор Владислав. Увесь в крові, із заюшеним кров’ю обличчям і одягом. Він оперся об одвірок, важко дихаючи та відсапуючись. Промовив, витираючи кров з лоба та подряпини на щоці. 

- Капітане, в нас проблеми. Був бій. Старпом у полоні. Я ледве вирвався. Не знаю, що маємо робити. Можливо, терміново треба втікати на корабель і стартувати! Романові вже навряд чи можна допомогти. Поліція відпадає! Адже ви знаєте, в такі розбірки вона не втручається! Лишається одне: терміново стартувати!

- У чому справа? – спитав схвильовано Стеценко. 

Борис та Панфіл, котрі сиділи найближче до дверей, підскочили до Влада, допомогли сісти на диван. Навігатор накульгував – зі стегна, порізаного в двох місцях, текла кров і капала на підлогу. Стефанія метнулася до столу, швидко налила склянку води й піднесла чоловікові. Влад трохи відпив, вдячно глянувши на дівчину, і промовив: 

- Корпопірати. 
_______________

*Детпер - детектор перебування (авторський неологізм).