20. Один гам

20. Один гам

Чотири планети в кулястому скупченні зірок у сузір'ї Стрільця належали марамуханцям. Їх називали неофіційно Ван, Ту, Фрі, Фо, а насправді назви були довгими і їх нереально було запам’ятати. Наприклад, одна з них носила назву Марамуханікапірасатіданіташіса. Тому для полегшення вимови слово скоротили і представників цієї цивілізації стали називати марамуханцями.

Вони рідко залишали свій сектор галактики, але якщо вже й вибиралися десь далі центральних зон Чумацького Шляху, то завжди мали з собою, як би правильно сказати, частину своєї планети. Саме так вони називали величезний плоский диск, зроблений з невідомого матеріалу, який категорично забороняли вивчати й досліджувати будь-яким науковцям. Іноді марамуханців називали черепахами. Бо диск вони ставили або підвішували на такій висоті, щоб самим комфортно під ним розміститися. Як тільки марамуханець опинявся під диском, той починав видозмінюватися, створюючи природне середовище, в якому звикли жити ці дивні істоти. Неначе накривав їх панцирем, як черепаху.

Схожі ці інопланетяни були на переплетіння кількох чи то ліан, чи то довгих черв’яків, де кожен відросток-мацальце виконував якусь певну функцію. Головний мозок, як ми його сприймаємо, тобто як осередок розуму, знаходився в одному з рухливих мацалець. І впізнати непідготовленій людині, яка ніколи не бачила марамуханця, де його умовна «голова» було важко. 

Всі посібники писали, що орієнтуватися треба на те мацальце, біля якого праворуч знаходиться окільцьований перекладачем відросток. Марамуханці любили чіпляти різні кільця, браслети й прикраси на свої рухливі довгі псевдоруки, тому й перекладачі для спілкування з іншими расами купували у вигляді браслетів. 

Тепер стало зрозуміло, чому начальник восьмого відділку поліції говорив про черепаху! Це було жаргонне образливе слово на позначення представників Марамухані... і так далі. 

Стеценко здивувався: який цікавий набір словників у його перекладачі: і архаїзми, і жаргонізми... Ще лайливих слів не вистачає – буде повен набір! Терміново треба оновити, терміново! 

Поки вони під’їжджали до магазину, де марамуханець був власником, і де, як з величезним, просто таки грандіозним полегшенням зрозумів капітан, Захар просто зіпсував новомодний плакат із зображенням Марсели Бран у вітрині магазину, кок швидко розповів, як так сталося, що Оксана й Петрусь були з’їдені. 

- Він сварився на мене, той марамуханець, поки поліція опитувала свідків, махав своїми мацальцями, нервував, видно, - розповідав Захар. - А потім каже Петрусеві раптом: давай зробимо один гам! Для культурного обміну. А Петрусь тоді радісно відповідає: я згодний! Оксанка ж спитала, про що вони розмовляють. А Петрусь розповів, що марамуханці іноді пропонують кому-небудь помінятися свідомістю, у їхній мові це звучить приблизно, як «бути з’їденим»... Ну, тобто "один гам"...

- Так, - підхопив Мартін, - я згадав деталі! Ритуал цього "з'їдення" супроводжується активними хитаннями з боку інопланетянина, схожими на поклони, й обмацуванням претендента на обмін свідомістю, неначе марамуханець його облизує, бо лишаються слизькі сліди там, де він торкається. Так вони проводять обмін свідомостями. Ми з друзями можемо, наприклад, якимись речами обмінюватися, давати на певний час у користування, а вони – свідомістю з представниками інших рас. Теж обмін на певний час. І чим швидше відбувається обмін – тим довше потім триває повернення назад, у своє тіло. 

- Ох, - взявся за голову капітан. – Хай вже Петрусь - від нього можна чекати будь-чого, контактери - вони такі, трохи того! А Оксана?! Вона що, теж погодилась на той "гам"?! 

- Вона сказала, що їй теж цікаво. Ох, і безстрашна дівчина! – захоплено протягнув Захар. – І марамуханець їх обох повів у свою крамницю робити гам! Тобто, з’їдати! Тобто обмінюватися досвідом, свідомістю. А мене в поліцію повезли. Василю Миколайовичу, боюся, ми не встигнемо! 

- Так, - кивнув Мартін схвильовано. – Якщо свідомість марамуханця й Петруся вже пройшли певну межу – то можемо не повернути контактера в його тіло. Я зараз глянув у галамережу – пишуть от що: «Один гам може тривати від одного дня до місяця залежно від домовленості між... е-е-е... партнерами», - Мартін хіхікнув. – Ага, ось ще пишуть: «Здійснити обмін свідомостей назад можна або якщо ще не пройшла година, або вже після повного циклу культурного обміну». Боюся, ми запізнилися. 

- Може, Оксану не гамнули? – з надією спитав Захар. – Сподіваюся, марамуханець живе сам і там більше немає його сородичів. 

- Ти ж казав, що їх обох з’їли! – скрикнув Стеценко, злий, як сто чортів. – Трясця твоїй матері, Захаре, стільки проблем через якийсь дурний плакат і через твою Марселу Бран! 

Захар похнюпився. Він би міг розповісти капітану, що то не Марсела Бран була винна у його, Захарових, нещастях, а зовсім інша дівчина, яка почала віднедавна його чомусь дуже цікавити й хвилювати, але промовчав. 

Останні хвилини їхали мовчки, кожен думав про своє. 

У крамниці їх зустрів Петрусь. Весь мокрий. Мабуть, вже облизаний. Його крива посмішка й очі, котрі косили в різні боки, намагаючись зібратися докупи, свідчили, що з’їдення пройшло успішно. І повернення назад не відбудеться довгий час. 

- Петрусю, це ти? – спитав капітан на всяк випадок, вдивляючись в хлопця. 

- Колір. Гарний. Червоний. Подобається. Дуже, - повільно проговорив Петрусь, тицяючи пальцем у капітанову яскраву гавайку, і Стеценко зрозумів, що надії марні.