16. Чоловікам такі подобаються

16. Чоловікам такі подобаються

- Ти чомусь сумна, - і спитала, і констатувала факт Стефанія. – Льопалася вчора з тим евкариком у Петруся пів дня, мокра, як хлющ, прийшла, наче мала б, навпаки, бути спокійною, а ти накручена й сумна. Я ж бачу! Що сталося? 

Дівчата вже теж збиралися спати. Затінили в номері вікна, знизили рівень шуму, бо на "Європі-3" ніколи не було тихо і темно.  

- Нічого, - огризнулася Оксана, - мене дратує кок Захар, от і все. 

- Чому? – здивувалася Стефка. – Ви ж так чудово ліпили вареники разом. Смачні, до речі! Після пригоди з евкариком вони були дуже в тему! Вся команда відвела душу і заспокоїлася під їхній божественний смак. Захар гарно готує, кухар вищого класу! 

- Отож, - кивнула дівчина. – Але він... він такий... Безпорадний... Навіть вайлуватий.. Нездогадливий... Зовсім! І на ту свою Марселу Бран увесь час зиркає! Ух! Ненавиджу! 

- Кого? Захара? - здивувалась Стефа. 

- Марселу Бран! Тобто її погризений постер! - рикнула Оксана. - Шкода, що евкарик всю її не згриз! 

- Не зрозуміла?! - Стефа справді не розуміла, про що говорить подруга. 

- І постійно крутиться біля нас, і приходить, і приходить, заважає нам з Петрусем! - Оксана говорила про своє, не зважаючи на питання Стефи. - Ми гарно так евкарика годували! Він з води всю кукурудзу висмоктує, а потім ще вимагає, булькає смішно... А тут Захар! Приперся! І лізе зі своїми запитаннями! Хай іде, дивиться на свою Марселу Бран і її погризені груди, а не на евкарика! 

- Так, подруго, ти що, закохалася?! - дійшло до Стефанії, бо вона знала, якщо людина веде незрозумілі й дивні розмови, то це або вплив отруйного газу, або кохання. 

- Та ну, ти що! Звичайно, ні! В кого?! - гнівно обурилась Оксана. 

- В Петруся! Вам же Захар, кажеш, заважає усамітнюватися, - логічно припустила Стефка. 

- Яке усамітнюватися?! З чого ти взяла?! – Оксана раптом схопилася на ноги, сльози бризнули з її очей. – От тобі, Стефко, подобається Марсела Бран?! 

Стефанія здивувалася. 

- Мені? А що, повинна? Ну, вона дуже вродлива, в неї гарне тіло, губи бантиком, вираз обличчя... е-е-е... беззахисний, довгі ноги, великі груди, чоловікам такі подобаються... 

- От і я про це! Так я і знала! От, халепа! А-а-а! – Оксана заплакала, схопила рушник, що висів на бильці ліжка, і почала роздратовано витирати сльози. 

- Ну, так вона ж співачка, акторка! В них усе змодифіковано й прикрашено! - почала заспокоювати подругу Стефа. - Спеціально. Тобі от, наприклад, подобається принц Куртілей з планети Сортауч. А ти його лише на картинках бачила. Може, він кривий і косий – а на портретах красенем роблять! 

- До чого тут принц?! – обурилась Оксана. – Він - як гарний настрій, як квітка, яку понюхав і отримав задоволення, як тістечко смачне, а тут... 

- По-моєму, те ж саме... Для тебе принц – тістечко, а для чоловіків Марсела Бран – цукерочка, - почала роз'яснювати Стефа. 

- Гм. Все одно це не те саме! – затялась Оксана. – І чого він ото лізе? Його що, хтось просить? Питає?

- Я так зрозуміла, що ти закохалася в Петруся, а Захар вам заважає? – спитала обережно Стефка, яка, чесно кажучи, нічого не зрозуміла, але ситуацію треба було прояснити, хоча б для себе. 

Але виявилося, що Оксана сама нічого не знає. 

- Та ні в кого я не закохалася! Спи давай! От іще! В Петруся, ну ти й придумала! - Оксана вляглася в ліжко, в заплаканих очах замиготіли іскорки - дівчина переглядала на планшеті останні новини галанету. 

- То тоді в кого, в Захара, чи що? Тому й до Марсели Бран ревнуєш? - не вгавала Стефка. 

- Я?! Ревную?! Та як ти могла таке подумати?! Ну ти скажеш?! – голос Оксани задрижав. – Він сухий, черствий і... дурний тип! Тільки й уміє, що гарно готувати! Пообклеював плакатами з оголеними жінками весь камбуз – куди не глянь: груди та ноги! І губи бантиками... І варениками...

- Кожен, як хоче, облаштовує своє робоче місце, - позіхнула Стефка, так і не зрозумівши, в кого закохана Оксана. – Ти теж спи. Завтра капітан усіх запрошує в ресторан. Треба виспатися. 

Дівчата ще трохи потеревенили й заснули. І Стефі снився Влад, котрий читав їй вірші Василя Симоненка про кохання, а вона слухала і після кожної строфи цілувала чоловіка в губи.

Гарний сон, що тут скажеш. Хоча, це як подивитися. Велика астрологиня і пророчиця, відома на весь Чумацький Шлях Фросія Кульбаба, наприклад, у своїй книзі з трактування снів вказує, що цілуватися уві сні – це до сварки. Великої сварки. 

А Оксані снився евкарик, який розмовляв чистісінькою українською мовою і говорив голосом кока Захара: «І де ви, Оксано, так гарно навчилися ліпити вареники?».

Отакі-от ще розмови та сни були в готелі на «Європі-3».