15. Нулівка

15. Нулівка

«Нулівка» наближалася. Точніше, корабель «Січ» наближався до неї: великого круглого гігантського кільця-платформи, всередині якого періодично відбувався невеличкий спалах - це інші кораблі, отримавши дозвіл, робили гіперстрибок у потрібне їм місце галактики. 

Капітан Стеценко в душі радісно потирав руки: нарешті! Нарешті він позбавиться цієї кошмарної гавайки, яка неймовірно дратувала, але доводилося робити вигляд, що все в порядку. Він жадібно вдивлявся в кілька платформ, зроблених у вигляді півкуль, накритих прозорими півсферами. Кожна з них належала одній з великих корпорацій Землі. Була ще марсіанська, невелика, порівняно з іншими блискучими півкулями: Марс отримав лише нещодавно незалежність від Землі, пройшовши складний шлях і військового протистояння, і складних дипломатичних переговорів та угод. Мине ще чимало сотень років, поки там з’являться справді гідні конкуренти для акул бізнесу з Землі. 

На кожній із платформ розташовувалися різні розважальні та необхідні центри: дипломатичні представництва, поліцейські пункти, медичні центри, готелі, маленькі магазини та величезні галамаркети, спортивні центри і навіть напівлегальні борделі. Гроші заробляли на всьому.

Саме там корабель мав отримати дозвіл на перетин хиткої межі, яка розділяла корабель до і після гіперстрибка. Ця межа умовно знаходилася всередині «нульового» кільця як найсприятливіша для переходу. Звичайно, це була неправда. Тут, в цій зоні перехід можна було робити будь-де, але вся ця організація та оформлення процесу в великий бізнес-комплекс з необхідною оплатою та додатковими численними сервісами допомагала регулювати та вести статистику прильотів та відльотів, запобігала поширенню злочинних та інших непередбачуваних і передбачуваних порушень співжиття у космосі. Бувало різне. Піратство, контрабанда, торгівля людьми, расова, видова та інші типи дискримінації... Всі ці негативні риси і людей, і інших мешканців галактики не зникли з виходом в космічні простори... На жаль... 

Капітан викликав до себе старпома Романа й лікаря Бориса як людей військових і перевірених, котрим він справді міг повністю довіряти. Вони довго говорили, про те, що сталося на кораблі.

Евкарика явно хтось спровокував. Забрав у нього воду, яку Петрусь, виявляється, йому все-таки наливав. Це зафіксували камери відеоспостереження, які капітан за вимогами вищого начальства все-таки встановив на кораблі по секрету від усієї команди якраз незадовго до відльоту. Місія була складна, непередбачувана, і потрібно було зняти всі ризики. Стеження за своїми ж людьми дуже не подобалося капітанові, але нічого було робити, мусив підкоритися наказові. Але хто це був - камера не змогла вловити, бо зловмисник закутався в біле простирадло, був на відео просто безформною постаттю: це міг бути будь-хто. Він явно знав або підозрював про відеонагляд. 

- Хтось навмисно спричинив ситуацію, щоб евкарик виліз назовні. В нас на кораблі завівся невідомий зловмисник! Шпигун! І мене це непокоїть. Хлопці, - звернувся капітан до старпома, - ви повинні бути пильними. В мене є інформація, що на нашому кораблі перебуває андроїд... 

Капітан стисло розповів про підозри психолога щодо Мартіна. Обоє його підлеглих були цим вражені до глибини душі. 

- Як?! Я ж нещодавно проводив медогляд! Він людина! – обурився лікар. 

- Ти впевнений на сто відсотків? – примружив очі капітан і, побачивши розгублений погляд Бориса, наказав. – Зробиш іще раз! Тепер, маючи підозру, що це андроїд. Може, щось проясниться нарешті? 

Борис кивнув, задумався. Натомість старпом Роман почав розмірковувати: 

- Але ж тоді, в кают-компанії, членам команди загрожувала небезпека! Андроїд згідно з законами робототехніки не може допустити, щоб люди постраждали! А Мартін, як я зрозумів з розмов команди і з його розташування в коридорі під час інциденту, вийшов першим чи другим із каюти! Це не влазить ні в які ворота! Або він людина, а андроїд - це все маячня вашого психолога, - Роман і досі був таємно ображений на рішення Назара Омеляновича тимчасово заборонити військову форму, тому був налаштований трохи упереджено. – Або... хтось зламав налаштування андроїда і зняв обмеження з непохитних заборон. І ми тепер маємо поряд ходячого... майже убивцю! 

Останні слова Роман промовив страшним і таємничим голосом, і в капітана під гарячою гавайкою побігли по спині холодні мурашки. 

- Не кажи дурниць, - не дуже впевненим голосом промовив він, заспокоюючи в першу чергу себе, бо сам про таке нещодавно думав. – Отже, через кілька годин ми висадимося на платформі «Європа-3». Там заброньовано готель і кімнати для нас усіх. Відволічемося, сходимо в кав’ярню, ресторан, походимо по магазинах, - «Куплю нормальний одяг!», - переможно зазвучало в голові Стеценка. – Людям треба відпочити від тижня перельоту. Але... 

Капітан обвів чоловіків важким поглядом: 

- Ви не забуваєте про свої завдання! Романе, слідкуєш за Владом! Знаєш, з якої причини! Борисе, проведеш перед висадкою медогляд усіх членів команди! Поясниш це наказом зверху! Про все підозріле мені доповідати особисто! І покличте до мене Захара! – наказав капітан, коли підлеглі вже виходили за двері. 

Треба було наказати Захарові слідкувати за Петрусем та Оксаною! Вони на ґрунті великої симпатії до евкарика, того огидного шматка слизу, почали небезпечно зближатися! Це не подобалося капітанові. Ох, одна морока з тими жінками! Якби його воля – заборонив би брати жінок у космос!