11. Про Альпею

11. Про Альпею

За сніданком капітан спостерігав за членами команди. Все наче було, як завжди. Звичайно, враховуючи присутність жінок, то не дуже як завжди, але хлопці вели себе пристойно. Тільки Влад кидав часті погляди чомусь не на Оксану, до якої ненав’язливо залицявся вчора, а на Стефанію. Та й то якісь насторожені й трохи розгублені. 

Андроїд вів себе, як людина. Мартін посміхався, їв за двох, хвалив кухаря, базікав про нові ігри та додатки, сиплючи професійними термінами. Він і раніше таким був, але тепер капітан спостерігав за ним, знаючи його секрет, і кожна фраза чи слово здавалися підозрілими. Ох, так і до параної можна докотитися! Може, психолог помилився і Мартін зовсім ніякий не андроїд? 

Розмовляли за столом про різне і якось так ненав’язливо перейшли до робочих моментів. Почали говорити про Альпею та їхню місію. 

- Ми ознайомилися з особливостями нашої місії, - сказала Стефанія, відкинувшись на спинку крісла. – Альпея дуже цікавий астероїд. Не думала, що такі є у Всесвіті. 

- У Всесвіті є все! – глибокодумно промовив Петрусь. – Чи могли б ви уявити, що існує така форма життя, як симбіонти, котрі майже невидимі, але мають свою планету, розмножуються і навіть подорожують космосом. Ми їх називаємо симбіонти-лінивці. Перший контакт відбувся триста років тому на планеті Кропс. Всі думали, що ця планета незаселена, великі корпорації планували побудувати там шахти з видобутку урану. Аж раптом один із астронавтів виявив уже в космосі, на підльоті до Землі, розумну форму життя, котра буквально влізла йому в голову! Цей симбіонт, якщо можна так сказати, "приліпився" до його мозку! Бачив, чув і відчував все те, що й астронавт. Це був сенсаційний контакт! Так що все може бути! 

Контактер Петрусь осідлав свого улюбленого коника. На кожному кораблі обов'язково в команді передбачалася посада контактера. Так велося ще з часів перших зустрічей з інопланетними розумними істотами. Адже непідготовленим людям важко було контактувати з інопланетянами, і саме для цієї роботи готували особливих спеціалістів - контактерів. Про перші контакти Петрусь міг говорити годинами. Сам він ще не зустрічав інопланетян, з якими здійснив би перший контакт, тому дуже заздрив своїм більш успішним колегам і мріяв зустріти зовсім нову расу, з якою б порозумівся і яка зробила б його відомим. 

Надії контактера були примарними. Це розуміли всі в команді, навіть, певною мірою, співчували хлопцеві, бо відома землянам частина космосу була давно вже вивчена вздовж і впоперек, всі планети з розумними формами життя внесено у величезні реєстри. Відкрити щось нове було важко. Як і зустріти нові форми життя. 

Петрусь мав велику надію на астероїд Альпея. Там фіксувалася розумова активність, але от самих істот, яку цю активність розвивали, так і не було виявлено. Штучний інтелект, опрацювавши гори інформації, здійснивши порівняння аналогічних астероїдів, підтвердив: на астероїді нетипова діяльність та її результати викликані фізичним впливом істот, що мають розум. Але навіть приблизно не описав, хто чи що там попрацювало. 

Астероїд мав сто п'ятдесят два кілометри в діаметрі, був неправильної, трохи витягнутої форми, взагалі, був схожим на яйце, але побите метеоритами, з великими й малими кратерами. Та найцікавішим було те, що він був розташований так, що світло найближчого сонця, яке світило на всі сусідні астероїди, не потрапляло на нього. На Альпеї була вічна ніч. 

Коли перший космічний корабель сів на Альпею, то нічого цікавого там виявлено не було. Просто кораблем було зафіксовано дивні сигнали, капітан вирішив перевірити, що це таке. В результаті, поблукавши в темноті по голому непривітному астероїді, команда плюнула і залишила його у спокої. Аж до наступного сигналу, який перехопив через кілька років український корабель. 

Так сталося, що серед членів екіпажу був інтуїт. Він відчув живих істот та колосальну енергію, котра сконцентрувалася не на поверхні, а всередині астероїда. І ще уява інтуїта побачила розданій. Один з найрідкісніших і найдорожчих металів Всесвіту. Це вже було дуже серйозно! За десять грамів такого металу можна було купити невеличку планету в центральній частині галактики. Адже він мав дуже незвичні властивості.

Отож не дивно, що відомості про астероїд засекретили і почали його активно досліджувати. Але все, що відчували інтуїти, не існувало на астероїді! Комп’ютерний аналіз показував, що астероїд не має ні живих істот, ні розданію, ні енергії... Всі ж інтуїти, які були на Альпеї, стверджували в один голос – все це є! І в достатньо великій кількості! 

Вчені й шахтарі, геологи й біологи вивчили кожен міліметр астероїда, заглибились в його надра – все дарма. Тоді вирішили Альпею вважати обманкою, висновки інтуїтів – не підтвердженою фактично інформацією, і все засекретили. Але тримали Альпею на контролі й періодично посилали туди різні експедиції – наукові, військові - а раптом їм вдасться щось знайти?

Ще на початку всіх цих перипетій астероїд було приватизовано українцями й німцями, відповідно до Закону про космічні відкриття. І саме тому, що німці педантично раз у кілька років присилали на Альпею контрольні космічні кораблі, українці теж не відставали. Вже б давно махнули рукою на ці даремні пошуки. Але суперництво надихало й змушувало також періодично вивчати астероїд в сотий раз. Німці, до речі, пропонували українцям продати свою частину астероїда, але це було смішно: вони були власниками всього тридцяти процентів, тоді як Україна – мала сімдесят. Українці теж намагалися викупити німецьку частку, але поки що безуспішно.