8. Парі

8. Парі

- Що сталося? Ти щось відчула? – спитала Оксана, зручно вмощуючись у кріслі й смакуючи цукерку. 

Дівчата повернулися в свою каюту і продовжили бенкет. Тепер вже без чоловіків, без намагання видаватися таємничими красунями, як часто роблять жінки, перебуваючи в компанії протилежної статі. Тепер можна було розслабитися, закинути ноги на бильце дивана і навіть розмовляти про різні непристойні речі.

Стефа дістала з наплічника коробку шоколадних цукерок, і вони пили сік, пожирали смаколики і обговорювали святковий обід в кают-компанії, який, на жаль, так поспішно залишили. 

- Я не знаю, що зі мною, - зітхнула Стефа. 

Вона сиділа на ліжку, підклавши під спину подушку і повільно жувала цукерку. 

- Може, ти закохалася? – спитала Оксана. – Твої ревнощі. Той жевжик, Влад, здається, він не відчував до мене жодної симпатії. Ти ж сама знаєш. Але спеціально залицявся до мене. Почався, як ти й пророкувала, період залицянь. Так швидко? Я думала днів через два. 

- Ні, - похитала головою Стефа, - я точно не закохалася. Він мене дратує. А те, як він підлабузнювався до тебе, пожирав очима... Лицемірство чистої води. Не люблю нещирих людей. 

- Ти зла, бо він кинув тебе на гроші, - зареготала Оксана. – Хоча, чортяка, красунчик! Такі не мають відмови у жінок. Розбалувані. Видно, той іще бабій! Але не в моєму смакові. Я люблю серйозних хлопців. До речі, не сумніваюся, що він планує затягти нас обох до ліжка. По черзі. Стикнути, так би мовити, лобами одну з одною. Але коханням там і не пахне... Він із тих, хто не вірить у щирі почуття. 

Стефа взяла ще одну цукерку і спитала: 

- Може, його провчити? Закохати в себе, а потім кинути? Щоб знав.... Як мене штовхати! – нелогічно закінчила вона. – І моральне задоволення компенсує мені заплачені за вітрину гроші. Зрозуміло ж, що я не вимагатиму їх у цього довбня. Та й, по суті, я там була винна. 

- Стефко, не можна жартувати з почуттями, - повчально сказала Оксана. – Нас же вчили: енергія вибухова! Особливо в нас із тобою. Ти не втримаєш у собі тої сили, якщо щось піде не так. Будь врівноваженою. 

- Але ж так і хочеться заліпити йому ляпаса в самозакохану пику! – скрикнула Стефа. 

- Ох, точно, ти близька до закоханості у того Влада! - вказала на неї вимазаним у шоколад пальчиком Оксана.

- Не придумуй! – огризнулася Стефа і перевела розмову в інше русло. – Ти помітила андроїда? 

- Так, дивно, що про нього нам не розповіли. Я думала, що команда буде звичайна, не посилена, - кивнула Оксана, сьорбаючи сік. 

- Може, вона і є не посилена, - пробурмотіла Стефа, і дівчата серйозно переглянулися. 

- Думаєш, капітан не знає, що в його команді андроїд? Його підіслано? – захвилювалася Оксана. 

- Місія дуже складна, важлива і таємна. Але різне може бути. Механіка підмінили андроїдом, або він із самого початку був ним... Якщо капітан в курсі – значить, все в порядку. А якщо ні? – Стефа схопилася на ноги й почала ходити по каюті. 

- Що будемо робити? – спитала Оксана. 

- Санко, поки що мовчимо, - вирішила Стефа, яка в їхньому дуеті завжди була негласним командиром. – Але при нагоді ненав’язливо поговоримо з капітаном. Натяками, щоб він нічого не зрозумів, але видав максимум інформації. 

- Мартіна поки що не чіпаємо? - уточнила Оксана.

- Ні в якому разі. Може запідозрити. Хоча андроїди дивні істоти. Колись я спілкувалася з одним, який умів жартувати й мав почуття прекрасного, - задумливо проговорила Стефа. 

Сіла на диван і рішуче промовила: 

- Я закохаю в себе навігатора. І знаєш чому? В мене звіт на носі. Я відтягувала до останнього. Треба вибрати стихію і проаналізувати. Кохання - теж стихія, енергія, навіть шквал енергії. Барс сказав, що після місії маю надати остаточний варіант. А у мене ще й кіт не валявся. Тому це буде і тема, і експеримент, і практичні вправи... Ця енергія ще мало досліджена. Та ще й у таких умовах... 

- Влад - піддослідний кролик? – розсміялася Оксана. – А ти не боїшся, що експеримент не вдасться? 

- Я все зроблю правильно, бо знаю чоловіків, як облуплених: вони хочуть всього й одразу, і ліжко в них на першому місці! Владні, гонорові й прості, як двері! – огризнулась Стефа. – Через деякий час він їстиме з моїх рук і виконуватиме будь-який наказ. 

- Е-е-е! Е-е-е! Тільки без застосування своїх здібностей! – скрикнула Оксана. – Щоб все чесно! 

- Ну, звичайно! За кого ти мене маєш? Чистота експерименту – перш за все! - обурилась Стефа.

- Добре, тоді давай і парі укладемо, як роблять це у жіночих романах чоловіки. Переважно у всіх книгах закладаються затягнути жінку в ліжко і переспати з нею. А ми на що? Ти хочеш переспати з Владом? 

- Ти знущаєшся?! Звичайно, ні! – роздратувалася Стефка. – Він мені огидний! Ловелас, бабій, брехун! Жінок вважає приємним додатком у житті. Я трохи зчитала його ауру. А парі... Давай укладемо, буде веселіше... Отже, я закладаюся, що Влад закохається в мене до нестями і... зробить пропозицію вийти заміж! Тим більше, що він категорично проти шлюбу. Навіть боїться цього. 

- Ого! Складне завдання, - протягнула Оксана. – Добре, якщо так станеться, то я.., - вона роззирнулася навколо, погляд зупинився на порожній коробці від цукерок. – Я куплю тобі коробку цукерок.