4. Космонавігатор Влад

4. Космонавігатор Влад

Влад затаївся за рогом коридору. Як добре, що він зорієнтувався і пробрався на той балкон! Ще трохи - і його наздогнали б!

Він почув швидкі кроки переслідувачів. Один із них якраз стукав у квартиру, з якої Влад тільки-но вибіг. Довелося там трохи зімпровізувати. Але хазяйка хотіла викликати поліцію, а цього чоловіку зовсім не потрібно було!

Він застрибнув тоді з балкона в кімнату і швидко, щоб вона не отямилася, пояснив переляканій господині, що проходить акція – змагання, хто перший із продавців магазинів власноручно принесе пенсіонерові купони на знижку при купівлі нового робота-кухаря. Саме тому він, найкращий продавець, вдерся через балкон, щоб обігнати конкурентів. Тицьнув у її мережевий термінал смартзчитувачем і справді активував купони, яких у нього чималенько накопичилися на рахунку і які зовсім йому не були потрібні. Попрощався і швидко вибіг на сходовий майданчик перед квартирою. Сховався поблизу.

Поки переслідувачі намагалися щось розпитати в бабці, яка виявилася бойова й вимагала спочатку купони, а потім інформацію, Влад намагався не застогнати. Бісова дівка! І де тільки взялася на його шляху! Адже вдарила в рану, яка тільки-но почала затягуватися. На його футболці вже проступала невелика пляма від крові. Боляче. 

Нарешті тупоголові коломийські аборигени второпали, що потрібно купити інформацію. Поперли в квартиру. Всі троє! Мабуть, скидати бабці в термінал свої купони! Влад внутрішньо розреготався і шмигнув униз по сходах, вистрибнув із під’їзду і взяв ноги в руки. 

Втікати йому було не вперше, але причина, через яку його ловили ті дурні довбні, була того варта! Чоловік згадав м’які губи, спокусливі груди, звабні вигини тіла дружини начальника космопорту і внутрішньо прицмокнув. Так, справді, була того варта! Яка палка жінка!

Звичайно, не дуже добре, що його помітили з нею. Але то вже було після всіх любовних утіх. Та й то, він вже йшов геть, а охоронці її чоловіка випадково побачили, як він вистрибнув з вікна. Ну, нічого. Буває. Таке з ним не вперше. 

Але все одно треба швидко мотати звідси. І закарбувати в пам’яті – космопорт у Коломиї під забороною! Тут його вже знають.

Але ж, хай йому грець, у галактиці були тисячі космопортів! Навіть не так: у галактиці були мільярди вродливих жінок, і заради близькості з найкращими з них Влад згоден був витерпіти багато чого. Звичайно, якщо жінка була того варта! 

О, він був ще тим бабієм! Супермачо першого ґатунку! Міг за п’ять хвилин спокусити жінку і затягти її в ліжко. І жодна, зауважте, жодна ще не скаржилась! Всім подобався цей красунчик.

Мачо – таке прізвисько було в нього на кораблі. Капітан Стеценко дуже часто сварив його за любовні походеньки, що іноді вилазили боком для всієї команди: то нагрянуть розлючені родичі звабленої кралі, то хтось подасть у суд позов про посягання на честь та гідність дочки, сестри, дружини... Доводилося якось викручуватися і Владові, і капітанові.

Але Стеценко стійко тримав хлопця на кораблі і беріг, як зіницю ока, витримуючи всі його порушення. Бо він був першокласним космонавігатором. Влад неначе відчував космос, час, простір і бачив усі можливі варіанти шляху корабля. Куди там ШІ з його обмеженнями й заборонами! Звичайно, в простих перельотах на штучний інтелект скидалася вся робота, а от в складних бойових вильотах чи таємних місіях Влад був незамінний. Там, де не могли пройти інші кораблі, їхній, завдяки навігатору, прослизав, як рибка серед густих коралів. 

Влада, до речі, зманювали на інші кораблі, пропонували часто великі гроші. Але той лише посміювався. Йому подобалась команда, капітан, не дуже нова «Січ». А головне, йому подобалася свобода, яку він мав тут! Колись він працював на режимному космольоті. Знає, що це таке. Ні-ні! Воля, простори космосу, романтичні інтрижки від порту до порту і... вірші. Він любив читати поезію, чим дивував усіх навколо і наповал вражав жінок. 

Вже підходячи до трапу корабля, чоловік зрозумів, що згубив томик поезії Бодлера. І вголос лайнувся, заходячи до кают-компанії. Здивовано побачив, що майже всі члени команди в зборі. 

- А ось так висловлюватися, як це зараз зробив наш шановний космонавігатор пан Владислав Дрізд категорично заборонено! – відгукнувся на його лайку старпом Роман Кабачок. 

Він якраз про щось розповідав команді, чомусь був веселий і благодушний. Його так і називали між собою – Кабачок. Прізвище було смішне, і старпом трохи його соромився, але робив вигляд, що ні. 

Влад пробрався до диванчика, де сидів корабельний медик, сів поряд.

- У чому справа? – тихо спитав у медика Бориса, який сидів, як завжди, струнко і зосереджено слухав Романа. – Чому ми ще тут, у Коломиї? Я думав, все, гаплик, запізнився, час відльоту вже наче минув. Уявляєш, як я зрадів, що корабель ще на місці! 

- Виліт перенесли, - шепнув Борис. – Чекають нових членів команди, яких прислало Бюро. Вони запізнюються. І це, уяви собі, жінки! Саме про це говорить Кабачок. І як Стеценко погодився? Я в тихому щоці! 

Он як! Влад радісно стрепенувся. Жінки на кораблі? Це цікаво! Теж почав уважно слухати, про що говорить Роман. 

- Не лаятися, не плюватися, не ремигати, як кабани, за столом, не розкидати по кораблю свої речі... е-е-е... що ще? О! Не ходити по кораблю голим чи напівоголеним, - перераховував тим часом старпом заборони, які неофіційно вводилися на кораблі на час перебування в команді жінок. Зиркнув на всіх строгим поглядом. – І познімати ці постери зі стін!