1. Жодних жінок на кораблі!

- Жодних! Жінок! На кораблі! Тільки через мій труп! – капітан Стеценко аж задихався, вигукуючи свої слова, в яких відчувалися просто жах, кошмар. 

- Значить, ти вже мертвий, і летітимеш в такому стані аж до Альпеї, – спокійно відповів йому генерал Прост, розглядаючи щось на віртпланшеті. 

Він знав, що Стеценко погодиться, діватись нікуди! Наказ самого Барса, який присилав двох дівчат зі свого спецзагону для участі в цій експедиції. 

Вона планувалася давно, ще п’ять років тому, коли була відкрита ця планета, було вирішено все засекретити на найвищому рівні. Планета, чесно кажучи була і не планетою зовсім, так, піщинкою у всесвіті, великим астероїдом у сонмищі собі подібних. І якби не дивні істоти, що там мешкали, не особливі умови, які там існували, і не таємничі матеріали, котрі там було виявлено, то нікого б і не зацікавила. Їй навіть спочатку присвоїли якийсь довгенний реєстраційний номер і почали індексувати в базі, але потім прийшов наказ всі дані прибрати з мережі, і якщо хтось і зацікавився астероїдом ДБ-973912171-БЛ, то це були одиниці, що просто фіксували кількість астероїдів, відкритих Бюро протягом року, або вів статистику чи ще що-небудь. Астероїд існував у космосі, але його не було в реєстрах. 

Капітан Стеценко спохмурнів. 

- У мене хлопці. Голодні до жінок. Ти ж знаєш, потрібна довга притирка, команда ніколи не літала з жінками. Це нічим гарним не закінчиться. 

- Вони будуть вести себе стримано. Вишколені. Не хвилюйся. Спецзагін Барса – це про щось говорить, чи не так? Крім того, візьмеш гарного психолога. Петрук давно просився на пенсію. Знайди психолога екстракласу, Бюро все оплатить. 

- Не розумію, навіщо там жінки, ми чудово впораємося самі, - дратувався Стеценко. 

- За статистичними даними, жінки помічають те, що не бачать чоловіки, і навпаки. Треба дуальний погляд. Крім того, ШІ видає вірогідність розкриття таємниці астероїда, якщо в команді будуть жінки, на двадцять процентів вищу! Ми повинні використати цю можливість. Ти ж знаєш, німці теж шлють свою команду. На кораблі, що відкрив цей астероїд, був німець, нам не пощастило стати одноосібними власниками цього шматка каменю. Добре, що хоч Україна має сімдесят процентів. Можливо, німці не зможуть розкрити таємницю, і ми викупимо в них ті тридцять процентів. Але ми повинні бути впевнені, що не викинемо гроші на вітер! Вони ретельно приховують свої досягнення в цьому напрямі. Українська команда повинна випередити їх! Альпея повинна бути наша! Все. Питання закрито. Змирися з тим, що в твоїй команді тепер є жінки. Після завершення місії вони зникнуть з твого поля зору. 

- Ти скажеш, хто вони за фахом? Інженерки? Науковиці? Воїтельки? Хоча б мені? Що вони взагалі робитимуть в команді? От халепа! – капітан Стеценко важко зітхнув. 

- Ні, - генерал похитав головою. - Заради твого ж блага. Їхня спеціалізація строго засекречена. Як і вся робота загону Барса. Але вони мають у виконанні своїх місій дев’яносто вісім процентів успіху! Це про щось говорить! Ти маєш рацію, як чоловік я тебе розумію: жінки на кораблі – до біди. Але як командир і стратег наказую: ти береш в команду жінок. Двох. Вони майже не з’являтимуться в полі зору команди. Але робитимуть своє. От і все. І не заважай їхній роботі! Знаю я тебе – вже думаєш, як замкнеш їх у каюті на час виконання місії! Це наказ! Державної ваги! 

- Слухаюсь, - відсалютував Стеценко, який якраз і подумував про те, як би ізолювати жінок від чоловіків на час місії. 

Чоловік зціпив зуби і, тільки вийшовши з кабінету генерала, вилаявся. Капітан тилом своїм відчував, що нічого гарного з усієї цієї затії не вийде. Але наказ є наказ...