Глава 1

Ранкове сонце пробивалося крізь великі вікна майстерні. На широкому робочому столі лежали креслення, шестерні, дрібні пружини та інструменти. Кароліна Вежанська, не відриваючи погляду від механізму, обережно закріпила останню деталь.

— Тепер перевіримо, — тихо сказала вона.

Невеликий механічний пристрій ожив. Крихітні лапки розсунулися, зверху висунулася щітка, а за нею — мініатюрний пилозбірник.

Кароліна піднесла винахід до кута стелі, де навмисно залишила павутину для випробувань.

Механізм акуратно зібрав її, не пошкодивши ані стіну, ані стелю.

— Чудово, — усміхнулася винахідниця. — Замовник буде задоволений.

Раптом пролунав дзвінок у двері.

Кароліна натиснула кнопку на столі. На одному з екранів з'явилося зображення з камери зовнішнього спостереження.

— Станіслава? — здивувалася вона.

Двері автоматично відчинилися.

— Заходь!

За кілька секунд до майстерні увійшла темноволоса дівчина.

— Привіт, Каролінко.

— Привіт. Щось сталося?

Станіслава Яворська кивнула, але усмішки на її обличчі не було.

— Сталося. Саме тому я й прийшла.

Кароліна уважно подивилася на подругу. Вони дружили ще з шести років, тому вона одразу зрозуміла: справа серйозна.

— Розповідай.

— Кирило Стемілостіон хоче направити до тебе перевірку.

Кароліна лише спокійно знизала плечима.

— Хай направляє. У мене все гаразд.

— Я знаю, — відповіла Станіслава. — Якби не знала тебе стільки років, то, можливо, й не була б такою впевненою. Але він не відступиться.

— Що саме вони перевірятимуть?

— Майстерню, документацію, ліцензію, протоколи випробувань, умови зберігання механізмів, небезпечні матеріали... Коротше кажучи, усе, що стосується твоєї роботи.

Кароліна задумливо кивнула.

— Є свідки, які стверджують, що ти застосувала проти них димові бомби, — додала Станіслава.

— І що? Закон дозволяє цивільним зберігати до п'яти димових бомб. У мене було чотири. Я використала лише дві, ще дві залишилися.

— Знаю. Тут вони нічого не доведуть. Але можуть шукати інший привід.

Кароліна усміхнулася.

— Даремно витратять час. Я ніколи не створювала небезпечних винаходів.

Станіслава важко зітхнула.

— Саме тому я й хвилююся. Кирило не звик відмовлятися від своїх планів.

У майстерні запала тиша.

Кароліна підійшла до вікна й подивилася на подвір'я.

Вона чудово знала, чого від неї хоче Кирило. Але навіть якщо через це доведеться пройти десятки перевірок, вона не переступить через власні принципи.

Ніколи.