Двері будинку відчинилися перед Кароліною, і вона стрімко забігла всередину.
— Зачиніться й нікого не впускайте, — подумки наказала вона.
Будинок миттєво виконав команду. Двері зачинилися й заблокувалися.
Кароліна швидко попрямувала до кімнати зовнішнього спостереження. На екранах було видно, що незнайомці нікуди не поділися. П'ятеро людей — троє чоловіків і дві жінки — стояли біля будинку, ніби чекали на щось.
— Випустити димові бомби, — скомандувала вона.
У стінах відкрилися приховані отвори, і звідти вилетіли димові бомби. За мить вони вибухнули, огорнувши все довкола густою сірою завісою.
Кароліна завмерла, вдивляючись у монітори.
Коли дим розвіявся, незнайомців уже не було.
— Невже пішли?..
Та раптом просто в повітрі почали з'являтися світні літери:
«Ти від пана Кирила нікуди не подінешся».
Напис провисів лише кілька секунд, а потім безслідно розтанув.
Кароліна відчула, як по спині пробіг холодок.
— Отже, вони працюють на Кирила… І це лише початок.