24 глава

Уляна

Моєї витримки надовго не вистачає. Після третьої безуспішної спроби зв’язатися з абонентом, який не відповідає, я їх припиняю. Побачить пропущені й, якщо захоче, зателефонує сам.

З клубу ми повернулися серед ночі.  На ніч я залишилася у дівчат. Всі були втомлені, тому не зволікаючи розійшлися по кімнатах та повлягалися - ми з Мар’яною спати, а Лора з Тарасом самі розберуться.

Зранку перевірила телефон та переконалася, що жодних повідомлень та пропущених дзвінків на ньому немає. Добре, нехай так і буде. Мар’яна з Тарасом кажуть, що в хлопців все гаразд, тож потрібно це прийняти та вгамуватися. Приймаю. Так, я це приймаю. Над вгамуватися працюю.

Сьогодні вихідний. Тарас кудись здимів по своїх справах, а в нас із дівчатами день релаксу. Басейн, хамам та дівочі посиденьки. Все це чудово поєднується, розслабляє та приносить задоволення. Ми чудово проводимо час. Тільки в мене десь на задньому фоні постійно спливають якісь думки та питання. Особливо муляє думка, що ж могло статися, що Дем’ян ігнорує мої дзвінки.

Вважають, що хамам допомагає зняти напругу, а ще очистити тіло, душу та розум. Саме тоді, коли ми з подругами, такі розпарені, очищені та розслаблені, виходимо з хамаму, Мар’яна помічає пропущений від Мирона. Ми з дівчатами залишаємось в кімнаті відпочинку, а вона виходить поговорити з братом.

- Нам побажали добре відпочити! – каже Мар’яна, коли повертається.

Всідається на диванчик, кладе свій телефон поруч та тягнеться за своєю чашкою. Мій чай все ще стоїть недоторканий. Вона б теж могла спочатку все розповісти, а потім вже пити.

- В них щось сталося? Якісь проблеми? – ховаю своє нетерпіння за чашкою, сьорбаючи свій чай.

- Ні, в них все супер. Вони теж відпочивають. В них там теж сауна, басейн… і дівчата. Чути було, як верещали та сміялися.

Неприємно. Дуже.

- А що за привід?

- Та звідки ж я знаю. Мені не доповідають.

- А чого це тебе хвилює? Хіба тобі не все одно? – Лора вирішила додати мені відчуттів. А Мар’яна її підтримати.

- Точно! Ти ж сама казала, що не тримаєш Дем’яна й будеш рада, якщо когось знайде. То де радість? Щось я її не бачу…

- Не знала, що він когось знайшов… Не встигла зрадіти. Вибачте.

Настрій швидко псується. Вичавити із себе посмішку не намагаюсь. Жартувати на цю тему мені зараз теж навряд чи вдасться.

- Ой, та припиняйте ви! Знайшли про що поговорити. Відпочивають – і нехай відпочивають!

- Правильно, Сонечка… Нехай… - хитаю головою й хапаю одразу два великі шматки шоколаду. - Нехай… відпочивають.

- А я не розумію, нащо ми взагалі це обговорюємо? Нам немає про що більше поговорити? – Поліні я теж вдячна, але одночасно я, як справжній мазохіст, хочу знати всі подробиці й уточнити деталі. Для чого? Можливо, щоб переконати себе, що я недарма не вірила, що були підстави, що він не зміниться. Що вони всі такі.

- Мар’яш… А чого брат тобі телефонував? Не про дівчат же розповісти?

- А-га! То тобі все ж таки цікаво?! – вона так і світиться від задоволення. – І ні, про дівчат він мені нічого не казав! Я ж кажу, почула сміх, виски та голоси. А телефонував… Я просила батьків передати мені деякі речі. Ось Миро й сказав, що завезе тільки в понеділок, бо на вихідні вони з друзями поїхали в комплекс відпочити. Це все. Вибачте, дівчатка, але порядок слів в реченні я обрала довільний, бо це не пряма мова. Дякую за розуміння! – театрально вклонилася ця філологиня й, за сумісництвом, виразка.

- Аплодувати стоячи не збираємось, можеш зав’язувати з театром! Пий свій чай!

Якщо б мені зараз під гарячу руку трапився Дем’ян…

Далі ми з дівчатами обговорюємо Ніка та його загадкову пропозицію. Вчора в клубі він повідомив, що приготував для Соні подарунок на річницю та просив нас всіх допомогти. Ми губимося в здогадках та припущеннях. Відомо нам небагато. Наступної п’ятниці о 17-30 необхідно прибути на залізничний вокзал. З собою мати документи та мінімум речей.  Речі повинні бути зручні та теплі. Всі схиляємося до версії, що це буде якийсь виїзд на природу. Цікаво, чому саме вокзал й куди ми поїдемо? Не знала, що Нік в неї такий романтик…

Наступний тиждень тягнеться безкінечно довго. Дем’ян не телефонує. Я теж залишила спроби з ним зв’язатися. Все склалося так, як і мало скластися. Тільки мені дуже неприємно від того, що він мені нічого не сказав. А ми ж домовлялися… І бути чесними теж.

Нічого, буде мені наукою.

Маєте якісь припущення? Діліться. Зустрінемося – перевіримо;)

Дякую, що залишаєтеся з героями!

Спокійних вихідних всім нам!