16 глава

Дем’ян

Красиве жіноче тіло звабливо рухалося. Його господиня знала, під яким кутом та з якого ракурсу природні вигини та опуклості виглядатимуть краще. Використовувала музику, чарівну посмішку та природні дані професійно, викладалася на всі сто. Атмосфера, освітлення та великий зал, сповнений концентрованого тестостерону, були її союзниками а, підживлені алкоголем й метою розслабитися та отримати задоволення чоловіки, вдячними глядачами. За таких умов шоу не могло бути провальним. Воно, як завжди, було видовищним, якісним, користувалося успіхом та було варто уваги.

Довгонога красуня в чергових танцювальних па продемонструвала свою гнучкість та розтяжку. Будь-хто, навіть з мінімальною уявою, фантазією та досвідом, вже мав здогадатися, як всі ці принади можна використати на практиці. А в нашій компанії всі надто добре цю практику склали, тож знали чим ще ця панянка може здивувати.

- Хочеш її? – запитав Давид, тицьнувши в мене склянкою з залишками міцного алкоголю.

- Можливо, - відповів йому тим самим тоном.

- Що значить «можливо»? – його не задовольнила моя відповідь, так само, як і всіх, хто її почув.

- Тільки не кажи, що тобі не сподобався наш подарунок! – втрутився Олег, який сидів поруч із Давою. – Пам’ятається, ти тоді ходив ще кілька раз, аби отримати виступ на біс. Перенаситився мистецтвом чи що?

- Можливо… це тому, що Дему набридла доступність й він став прагнути більш складних завдань? – Мир хитро мружився та похитував склянку. Я кинув на нього застережливий погляд. Зараз точно був не час та не місце з’ясовувати складність задач або мої нові вподобання.

- Можливо, це тому, що я бачу, як хтось пожирає дівчину поглядом і вже не може дочекатися свого святкового привату? Можливо, я гарний друг і не заздрю так відкрито, як дехто з присутніх?

Хлопці почали реготати. Останнім часом ми бачилися набагато рідше. А таким складом востаннє збиралися на весіллі Давида. Він знову на кілька днів прилетів з Австрії, аби відсвяткувати свій День народження, який був вчора, навідати батьків та вагітну дружину. Вчора відбулося святкування в родинному колі, а сьогодні, аби ми з друзями теж могли його привітати, вибралися в чоловічій клуб. З нашої компанії не тільки я мав Клубну карту й любив відпочивати в цьому місці та добре орієнтувався в меню…

Після нашого з Миром переїзду, це був перший візит сюди. І не тільки Миру, але й мені самому було цікаво, як він пройде. Вся ця ситуація була для мене суцільним незвіданим полем.

Уля вперто торочила, що ми не разом, але я так не вважав й дивився на все під іншим кутом. Ми не тільки підтримували наше спілкування, ми ділилися особистим, цілувалися та спали разом, я закохався, а вона це прийняла. І ще, можливо й жартома, але обрала дату нашого весілля. Тому, я мав причини вважати, що ми разом і намагався триматися відповідно. Крім того, за два дні День закоханих, плани на який стали теж нашими спільними.

Зараз, знаходячись з друзями в місці, де все зроблено для того, аби чоловічі інстинкти загострилися до максимальної позначки, я почувався… Дивно я почувався. Враження, наче в спортивному костюмі прийшов не в зал, а на балет, але сидиш та дивишся разом зі всіма. Смішно, звісно, але приблизно так я й почувався. Чесно кажучи, для себе я вирішив, якщо вже буде надто важко, то піду, або… Або нарешті зроблю висновок, що я одужав.

Але так не сталося. Дива не трапилося. Чудодійного одужання теж. Чи був я засмучений або здивований? Точно, ні. Але Миро за мій рахунок збагатився – я програв йому пляшку віскі та повинен оплатити його наступне побачення. Миро каже, що не боявся програти, бо був впевнений, що я відмовлюся навіть від… бенкету. І я його не розчарував.

Дивлюсь, як чергова ефектна білявка полірує своїм бездоганним тілом пілон, а сам думаю, що так і не розповів принцесі, що бачив, як вона робила розтяжку та інші цікаві вправи й мрію побачити це знову.

У жовтні, коли ми з Миром приїздили по справах, мене занесло в Спортивний комплекс університету, в якому вона навчалася. Якось, ми ще студентами щось святкували в клубі й до нас приєдналися дівчата – студентки Інституту фізкультури. Ми з Миром продовжили те цікаве знайомство й час від часу зустрічалися з дівчатами. В той приїзд ми знову домовилися зустрітися й я заїхав забрати з роботи одну з них.

Приїхав раніше, ніж домовлялися, тому вештався біля залу, де вона проводила заняття. Коли почув знайомий голос, уважніше став розглядати дівчат в залі. Принцеса стояла поруч з якоюсь дівчиною, повернута обличчям до шведської стінки та закинувши на неї ногу. Час від часу вона змінювала ногу, тягнулася до неї або робила нахили. А я, поки дивився, забув для чого сюди приїхав. Тендітна фігурка у чорному костюмі для гімнастики, що облягає та підкреслює кожен її вигин та груди, голі тонкі руки та плечі, напружені ноги та сідниці, високо заколоте волосся та тонка шия… Вона мене не бачила, а я більшу частину ночі, розтягуючи її викладачку, мріяв розбачити все, що закарбувалося в пам’яті. Пізніше згадка про побачене та розтяжка, яку принцеса виконувала наді мною, спровокувала мене затягнути її у ванну, а укуси, якими вона мене тоді нагородила, не дають мені спокою й досі.

Потрібно буде попросити її повторити той незабутній досвід або довести її до відповідного стану. Поки що до відповідного стану доведений я сам… Я скоро стану майстром по само…вдосконаленню. Скажи мені хтось в підлітковому віці, що таке станеться, я б ніколи не повірив.

Кажу хлопцям, що зараз повернуся та йду телефонувати.

Мені потрібен ковток прохолодного повітря та її голос.

Сьогодні вже десятий день, як ми не бачимося й все наше спілкування зводиться до телефонних розмов. Вони відрізняються за часом та змістом, але кожна з них для мене значуща та бажана.

- Привіт, наша Високосте знайде для мене хвилину?

- Привіт! Спітніла Попелюшка слухають… - ні, вона знущається з мене навіть на відстані.