60 глава

Уляна

Тоді в мене було єдине бажання. Якнайшвидше піти з того клубу та не бачити більше Дем’яна. Я була зла, розгублена, ображена, а ще… Я просто хотіла та збиралася втекти. Добре, що моє бажання співпадало з обставинами.

Поля з Антоном попрощалися та пішли. За ними зібралися Тарас з Лорою. Звісно, що й Мар’яна із ними. Мені потрібно було швидко приймати рішення і я його прийняла.

За будь-яких обставин мені потрібно було огородити себе від товариства Дем’яна та відкинути найменшу можливість для нього опинитися поруч. Тому озвучую, що збираюся їхати додому. Звісно, що Назар викликається мене провести. Але наодинці із ним мені чомусь зараз знаходитися теж не дуже хочеться.

Соня вловлює мій настрій та попереджає моє бажання відмовитися. Вона каже, що дуже хоче скласти мені компанію й вони з Ніком приєднуються до нас. На таксі їхати не хочеться і я пропоную Соні прогулятися пішки. Вона із радістю погоджується. Обидві маємо у що перевзутися. Точніше, ми з подругами брали, у що перевзутися в клубі. І зараз мої ноги мені за це вдячні. У пакеті в гардеробі мене ще чекає кофта та легінси, бо сукня в мене тонка й панчохи не для зими. А Соня в штанцях та має светр, який зняла, аби бути в топі. Лорі віддаємо чобітки, аби не тягнути з собою. І ми готові й нічим не обтяжені.

Подихати свіжим повітрям після багатогодинного перебування в місці, просоченому запахами та галасом, не завадить. А мені не завадить просто подихати.

На Дем’яна весь час намагаюся не дивитися. Але, коли ми зі всіма прощаємося, він таки вловлює момент та, проходячи до Тараса повз мене, відгороджує собою від Соні.

-  У пошуках ідеального принца, будь готова натрапити на чергове чудовисько, - каже, аби чула тільки я. - Побачимося, принцесо.

- І тобі гарного вечора, - відповідаю в тон йому. - Тільки обирай сьогодні уважно, аби завтра не прокинутися поруч із черговою жабою.

Нічого не відповідає. Відстороняється, мружачи очі та зухвало посміхаючись. Тисне хлопцям руки та прощається з нами.

На вулиці гарна погода, все вкрито білим пухнастим килимом й поодинокі сніжинки все ще кружляють у повітрі. Все це дивно блищить під світлом ліхтарів, святкових ілюмінацій та фар проїжджаючих повз таких, як і сніжинки, поодиноких автівок. Місто занурюється в сон, а я не хочу занурюватися у свої думки.

Не про всяку погоду та не завжди є можливість поплавати. Замість цього завжди можна прогулюватися або швидко йти, думаючи про щось чи розглядаючи все навколо. Наодинці або з кимось. Розмовляючи, слухаючи музику або в тиші, слухаючи навколишні звуки. Це те, що я люблю робити й намагаюся робити частіше. Відстань не має значення. В мене багаторічний досвід таких тренувань. Подруги теж вже залучені.

Зараз у мене гарна компанія для прогулянки. Вирішили рухатися вбік мого дому. Хіба має значення, що на вулиці зима, ніч та більше восьми кілометрів до нього? Кого це зупиняє? Звісно, не нас! Дуркуємо, жартуємо, граємо в сніжки, або перемикаємося на якісь цікаві теми, розбиваємося на пари, знову пожвавлюємося, розчиняємося в моменті та насолоджуємося ним.

Додому добираємося близько четвертої. Хлопців вже чекає таксі. Нас моя мама, що прокинулася та вийшла нас зустріти в коридор.

Зачинивши за собою двері в квартиру, одразу з Сонею падаємо та всідаємося на підлогу, аби скинути взуття. Мама спочатку думає, що ми нетверезі, бо ми червоні та дивно поводимося. А коли чує, що ми близько трьох годин йшли від клубу, каже, що ми ненормальні, пропонує нам чай, гарячий душ та спати. Але ми обираємо тільки спати й швидше, бо через три години нам вже прокидатися та їхати в універ. У кого субота, а в нас залік.

Всі заліки складаємо вдало. Останній тридцятого грудня о п’ятій вечора. Тиждень виходить дуже напруженим. Іноді в універі доводиться проводити цілий день. Шалено втомлюємося. Один раз Нік з Назаром зустрічають нас ввечері після заліку й ми вирушаємо на смачні десерти в затишну кав’ярню. Мар’яна та Лора теж приєднуються. Дивно, що на цьому наполягає Мар’яна. Може їй подобається Назар?

Іншого разу ми відмовляємося, бо мені ще потрібно закінчити Сонину сукню. Можливо Соня боїться, що я в останній момент можу відмовитися від спільного святкування чи дійсно переживає за свою сукню, але після останнього заліку ми їдемо до мене разом. А Лору вже чекають Мар’яна з Тарасом, вони сьогодні їдуть додому.

Зранку 31 разом із батьками їдемо привітати дідуся із бабусею. Соню завозимо додому, а на зворотному шляху забираємо. А вже  біля десятої вечора за нами повинен заїхати Нік.

За всі ці дні ми з Гордієм списувалися тільки двічі. У нього вже триває сесія й теж було обмаль часу. Але, мені здається, це був черговий привід звести наше спілкування нанівець. Бо він, як завжди, хотів уникнути обговорення незручної теми. Хто й де святкуватиме Новий рік – зараз для нього саме така.

Завдяки Гордію я втратила не тільки рожеві окуляри, а й рецепт від них. Хоча деякі речі я все ще намагалася не помічати та ігнорувати. Все ж в мене є проблеми із зором…

Нік затримується, а ми із Сонею пакуємо з собою ті два салати, які не дивлячись на протести хлопців, таки вирішили приготувати. Ми все одно допомагали готувати моїй мамі. Вони з батьком разом зі своїми друзями святкують Новий рік у нас. І гості вже зібралися.

Мама жартує, каже, що хлопці передумали й знайшли собі інших панянок для святкування, тому Нік за нами не приїхав.

Коли Нік нарешті піднімається за нами, на годиннику вже двадцять хвилин на одинадцяту. А нам їхати через все місто. Місто засипало снігом, тому викликане ним таксі сильно затрималося. Не по всім вулицям можна проїхати. Мама вітає Ніка та нагадує, що довіряє нас їм й просить, аби сповістили одразу, як доїдемо.

Таксист хвилюється, бо боїться не встигнути вчасно додому. Впевнена, що встигне. Нас він доставив за п’ять хвилин до одинадцятої.

Ми відмічаємо вдома у Ніка зі Стасом. Вони із Назаром, поки Нік їздив за нами, вже поставили запікатися гуся з яблуками та апельсинами! Я в шоці, бо хлопці самостійно повністю все приготували й вже накрили на стіл! Сказали, що ми сьогодні в гостях, тож все роблять вони. Крім смачної їжі, була ще й розважальна програма. А ще… Я забула свій телефон вдома. Як і всі свої проблеми. Мамі та бабусі з дідусем телефонувала з телефона Соні.