58 глава

Уляна

Це просто неймовірно!

Плескаю в долоні та верещу разом зі всіма!

Як вони рухаються!

Енергія, сила, драйв, музика, ритм!

І вбивча чоловіча енергетика в кожному відточеному русі тіл! Вбивчо красивих чоловічих тіл! Коли під час танцю хлопці скинули футболки, думала оглухну…  І зірву голос! Верещали не тільки дівчата. Хлопці свистіли та схвально вигукували!

Вони підірвали клуб та поставили його на вуха!

Я фанат танців. Обожнюю їх. Можу годинами дивитися на це чарівне злиття музики та тіла, що підкоряється їй, або вона йому. Це краса, гармонія, таїнство перетворення та перевтілення, єднання, космос!

Саме це я спостерігала зараз! Поглинала очима та впадала в екстаз! Розчинилася в атмосфері та, вірогідно, отримала контузію від естетичного оргазму.

Мій тиск та серцевий ритм шаленіли та заходилися. Думала, задихнуся від надлишку почуттів, коли дивилась, та розчарування, коли все закінчилося.

Дем’ян дивився переможно, зухвало, з викликом, підкинувши брову й немов запитуючи: «Ну, і як тобі?!» Я посміхнулася та підкинула руки з піднятими великими пальцями вгору та губами промовляючи: «Клас!»

Він відкрито, задиристо, якось по-хлопчачому посміхнувся. Тицьнув своїм великим пальцем собі в груди та вказав їм потім на мене. Я, продовжуючи посміхатися, погоджуючись хитала головою. Покращений китайський хитайголова…

Тарас залишив Лору нам з Мар’яною та пішов за стіл. Соня та Поля залишилися нагорі з хлопцями та дивилися звідти.

- Як вони рухалися! – кажу подругам. – Це якесь божевілля!

- Ти не уявляєш, що вони влаштовували з хлопцями в школі! Їх танці завжди були бомбою на всіх шкільних святах та дискотеках. Дівчата виривали одна одній волосся, змагаючись, аби отримати можливість потанцювати з кимось з їх п’ятірки. Хлопчачий гурт, в якому вони танцювали, брав участь у багатьох міських заходах. А командою вони по Україні на всілякі змагання їздили та отримали кілька нагород.

Цікаво, чому раніше Лора мені цього не розповідала? Чим ще вони мене ошелешать?

- Вони й в універі з Миром запалювали не слабо! – підхоплює Мар’яна. – Підозрюю, що й поза межами його теж!

- Чого ж ви мовчали?! Я ж не знала, що потрібно було автограф брати, а не на слабо…

- А що тебе хтось колись з них цікавив? Чи ти збираєшся приєднатися до фан-клубу? Невже почала когось помічати, крім Гордія?

- Та, до чого тут це?!

- Правильно, Гордій тобі ні до чого! Ми давно це кажемо, - Лора не перебільшує. Дійсно, подруги останній рік неодноразово мені це доводили.

- А хто до чого? Дем’ян? – Господи! Знали б вони!

- Чому б і не він?

- Тому, що він бабій. Його не цікавлять стосунки. Він прагне мати черговий перепих та рисочку-перемогу на своєму… агрегаті.

- Не кажи дурниць! Ти несправедлива щодо нього. Він не такий!

Згадую, як з ним танцювали. Всі ті носіння на руках, як прокинулися разом, всі наші розмови. Особливо останню… Приєднатися до фан-клубу?!

На зміну всім яскравим емоціям, отриманим від дахозносного танцю хлопців, знову повертаються зовсім інші почуття. Біль. Образа. Розчарування.

Невже я не варта любові? Або всі ці почуття зовсім не притаманні чоловікам? Чи це я неспроможна викликати нічого, крім примітивної хіті? Можливо, я надто багато хочу та намріяла собі щось нереальне?

Гордій обрав іншу, більш доступну, наплювавши на три роки відносин.

Дем’ян вважає, що я надто доступна й зі мною можна все. Точніше, тільки секс.

Це настільки боляче та образливо! Єдине тішить, що мій больовий поріг Гордій добряче посунув. І такого болю, як він, мені вже жоден завдати просто не зможе.

Не дам!

- Ні, Мар’ян, він саме такий!

- Ти до нього ставишся упереджено! Але не будемо з тобою сперечатися.

- Крім Дем’яна є ще Назар! Та хто завгодно, тільки не Гордій! – Лора, як і Мар’яна, теж вирішила поставити крапку.

Цікаво, Назар теж найближчим часом запропонує переспати, а при моїй відмові бігтиме до іншої. Ось, і подивимося!

- Назар, кажете… Ну, нехай буде Назар.

Повертаємося всі за стіл. До нього постійно хтось підходить, аби висловити хлопцям свій захват. Переважно це, звісно ж, дівчата. Ось і фан-клуб… В танцзоні після виступу пожвавлення. Декілька хлопців та дівчат влаштували батл.

Гордій непогано танцював брейк, то теж пару раз в клубі приймав участь в такого роду забавках. Я більше з подругами полюбляла танцювальні флешмоби або марафони на вибування.

Зараз би теж із задоволенням прийняла участь в будь-якому з таких дійств, бо потрібно кудись скинути зайвий адреналін. Алкоголь – не варіант. Досить на собі ставити експерименти, аби в черговий раз зрозуміти, що ми з ним погано співіснуємо. Якщо зараз кудись не спущу пару, я просто вб’ю Дем’яна. В перервах між прийомом шанувальниць він дістає мене своїми багатозначними поглядами. Тому тягну дівчат спочатку на терасу охолонути, а потім танцювати.

Танцювати йдуть всі. Навіть Стас, який до цього намагався відсидітися біля бару.

На чергову повільну композицію швидко запрошую його на танець. Ми танцювали поруч, тому в нього не було шансів збігти. Назар запрошує Мар’яну. Дем’ян танцює з якоюсь шпалою.

Вечір триває. Ми по колу то повертаємося за наш стіл, то потім знову спускаємося танцювати. Ноги вже гудуть нестерпно. Кілька раз, сидячи за столом, знімаю чобітки, аби ноги відпочили. Тієї легкості та гарного настрою, які були напочатку вечора, мені вже вловити не вдається, але загалом все досить непогано. Назар намагається триматися поруч, але не набридає.

Коли здається, що Дем’ян вже перемкнувся на якісь справи з Ніком й танці його більше не цікавлять, а я можу спокійно посидіти на диванчику, скинувши взуття, й не підхоплюватися при наближенні повільної композиції та не тікати кудись, він нагадує, що чергова композиція його…

Виконую свою обіцянку й він веде мене танцювати. На мій подив, це звичайний танець обличчям одне до одного. Дем’ян обидві мої руки бере в свою та вкладає собі на груди, так і не відпускаючи, тримає. А іншу свою руку вкладає мені на поперек. Я напружена й все чекаю, коли він притисне мене ближче або почне гуляти по мені руками. Але нічого з цього не відбувається. Він впевнено та спокійно веде мене в танці й постійно дивиться на мене. Мовчить. Я не витримую перша. Через голосну музику, аби мене було чути, максимально наближуюся та закидаю голову.