56 глава

Уляна

Іноді переписуємося з Гордієм.

На його повідомлення з пропозицією зустрітися до їх від’їзду на збори, він отримав мою відповідь тільки через два дні. Впевнена, він очікував отримати її швидше й геть іншу. Але в мене був гарний вчитель. Я запропонувала йому до від’їзду краще зустрітися із друзями та передала їм всім вітання. Від себе та від своїх подруг.

Потім він подякував від імені хлопців, а ми їм побажали гарно провести час.

Все наступне наше листування було сповнене жартів, загальних фраз, обміном незначною інформацією і не містило ані особистого, ані чогось серйозного. Я підтримувала саме такий формат нашого спілкування і, судячи зі всього, Гордія він влаштовував. Я таким чином тримала дистанцію, а він, можливо, зберігав обличчя. Так чи інакше, але жодних спроб щось змінити він не робив. Телефоном за призначенням теж не користувався.

Могла обманювати кого завгодно, але не себе. Я потребувала Гордія й так і не змогла його ані відпустити, ані розлюбити. Як не намагалась. Але не пробачила й все ще чекала від нього відповідних дій. Надто добре пам’ятала його слова. Кожне. Вони, немов розпеченим лезом, вкарбувалися в пам’ять та досі палили. А загасити цю пожежу чи накласти лікувальний пласт із дій та інших слів він не поспішав. А я все ще чекала.

Дем’ян мене знову дивував. Наше спілкування з ним обмежилося моєю подякою та його короткою відповіддю, але кілька раз він телефонував бабусі. Вона ніколи не розповідала мені про що вони говорили, лише сповіщала, що він телефонував. Саме їх спілкування мене й дивувало. А на наше із ним я не розраховувала.

Стан дідуся так і не покращився. Двічі йому змінювали ліки, але ніякої позитивної динаміки не спостерігалося. Намагалася частіше навідуватися до них. Батьки робили так само. Бабусі потрібні були допомога та підтримка. Дідусь потребував уваги.

Я так само багато часу проводила у дівчат. Виключення складали дні, коли мені необхідно було відшити замовлення. На час, коли приїздив Тарас, ми з Мар’яною також перебиралися до мене.

Пару раз ми з подругами балували себе шопінгом, сходили на концерт улюбленого гурту та на каток.

Весь інший час займало навчання та підготовка до сесії.

Не припиняємо згадувати добрими словами хлопців. Нік з Миром вдосконалили прогу й ми нею постійно користуємося.

А ще Нік допомагає не загрузнути в аналізі та зборі даних, коли це потрібно. Одного разу привіз на допомогу нам свого друга. Назар виявився дуже цікавим хлопцем. Така собі людина-свято. Хлопці за свою допомогу були нагодовані, а потім вони запропонували сходити в кіно на вихідних. Лора з Тарасом проводили вихідні разом, а ми з Сонею та Мар’янкою пішли з хлопцями в кіно. На наступному тижні були прогулянка та піцерія, куди ми вже відправилися тільки вчотирьох. Мар’яна разом із братом та Лорою поїхали до батьків.

З Назаром було весело й мені була приємна його увага. Хлопці запропонували зустрічати Новий рік разом. Звісно, Соня заздалегідь знала про це, а з мене взяла обіцянку подумати та погодитися. Подруга заперечувала свою участь в плані знайомства мене з Назаром, але запевняла, що він гідний хлопець та з нас би вийшла гарна пара. Звідниця! 

В нас ще попереду День народження Ніка, який він відмічатиме в клубі. Сподіваюсь, що нам вдасться розслабитися, бо цей період для нас буде доволі напруженим. Наш заліковий тиждень припадає на останній тиждень року, а одразу після свят на нас чекають екзамени.

В клуб їдемо на таксі. Тарас разом із нами. Він приїхав пару годин тому й вони знову із Лорою не відлипають одне від одного. Ми з Мар’яною тішимося з цього й по-доброму з них кепкуємо. Знаю, що крім друзів та брата Ніка, будуть присутні ще Дем’ян із Миром. Вони відучора в місті, але ми їх ще не бачили. Чекаю цієї зустрічі, аби особисто подякувати за увагу до моїх стареньких. Зрозуміло, що Поліна з Антоном теж запрошені, але вони попередили, що затримуються.

Ми сьогодні у VIP-зоні. Вона знаходиться на другому рівні, будемо дивитися на всіх згори. А поки що згори на нас дивляться хлопці. Один з них дивиться особливо уважно і нахабно посміхається. Махаю йому рукою. Ширшої посмішки я вже подарувати не зможу. Рада його бачити. Він теж піднімає руку у привітанні.

Нік із Сонею зустріли нас під клубом. Разом із ними був і Назар, який допоміг нам здати речі, а зараз трохи відстав, вітаючись із кимось з друзів. Нас теж окликає Нік та знайомить зі своїм другом та його дівчиною. Піднімаємося разом всі наверх. Назар поруч зі мною. Я сьогодні на підборах і він люб’язно запропонував свою руку перед сходам.

- Всім привіт! - вітаюсь одразу зі всіма. – Рада вас бачити і дуже вдячна вам за допомогу та увагу! – звертаюсь вже безпосередньо до Дем’яна з Мироном, підходячи до них ближче. Останній посміхається та вітається, а Дем’ян, щось буркає у відповідь та одразу відволікається на знайомство з парою, що прийшла разом із нами. Наче не він посміхався ще пару хвилин тому. Таки йому потрібно перевіритися у лікаря і потрібно не забути йому про це сказати!

Нас Нік теж знайомить з дівчиною та двома хлопцями, що вже сидять за столом. З його старшим братом ми вже знайомі. Він старший від Ніка на кілька хвилин, вони двійнята й не дуже схожі між собою зовнішньо та характерами. Стас замкнутий та дуже серйозний, але добрий хлопець. В нього ж сьогодні теж День народження, тому вітаємо ще його.

Ми всі всідаємося. Я опиняюся між Сонею та Назаром, а Дем’ян сидить навпроти. Кожен раз, коли ловить мій погляд, якось дивно на мене дивиться. Піднімаю брови та майже беззвучно запитую в нього: «Що?!»

Він тільки заперечливо хитає головою та відкидається на спинку дивана. Сьогодні він п’є алкоголь.

Вирішую не заморочуватися. Мені є з ким спілкуватися. Коли з’являються Поля з Антоном, я взагалі про все забуваю.

Трохи згодом Назар запрошує мене танцювати та ми спускаємося в танцзону. З нами разом й більша частина нашої компанії. Назар непогано рухається й постійно жартує, тому мені легко зловити вайб. Відриваємося на повну. Стрибаємо з дівчатами під особливо драйвові хіти та розслабляюся в руках Назара під черговий ліричний трек.