55 глава

Дем’ян

Плани змінюються.

Планували сьогодні з Миром попрацювати. Потім я обіцяв поїхати та допомогти Марії Григорівні, й зустрітися там з принцесою. Але зателефонували з клубу й повідомили, що замовлене обладнання привезли та сьогодні до обіду вже все встановлять. Потім чекатимуть нас. Домовилися на шістнадцяту.

Дівчата на парах, номер Уляниної бабусі маю, тож напряму зв’язався із нею та погодив новий час. Мене не дивує, що вона одразу пообіцяла пригостити смачненьким. Я ще при знайомстві з нею впевнився, наскільки вони схожі з моєю рідненькою.

Тож по дорозі заїжджаємо із Миром в магазин та купуємо гостинці, бо з пустими руками в гості не ходять, а я саме так перший раз і заявився. Час виправлятися. Мир вже не тихо мені заздрить, бо я розповів йому все про наше знайомство. Звісно, що без купи клинів не обійшлося, але це теж тільки від заздрості. Розповів Миру ще й про дідуся Уляни. Їх бабуся теж довго хворіла та потребувала особливого догляду, тож ми із ним розуміємо, наскільки це важко.

В машині Миру, на його радість, чекати не довелося. Але довелося багато розповідати про себе, про мене та із задоволенням наминати млинці з сиром. 

Дивовижна жінка! І дуже любить свою онуку. Принцесі, як і нам із Миром, пощастило.

Ми з ним навіть не намагалися відбиватися від смаколиків, які нам спакували із собою. З досвіду знаємо, що це марно.

Ось тільки принцесі пощастило більше, бо має ще й люблячого дідуся, в нього очі зволожуються, коли говорить про неї. А з мене взяв слово, що я не ображатиму її…

Обидва з Миром вийшли від них задумливими.

Поїхали на зйомну квартиру, бо час працювати. Але я, при цілковитому зануренні в роботу, все одно думками повертався у сьогоднішній ранок… А ще думав про свою обіцянку.

В клубі теж без жодних складнощів, бо минулого разу витратили багато часу, аби зі всім розібратися. Подивимося, як буде все працювати. Все й працюватиме, якщо ніхто з особливо рівними руками куди непотрібно більше лізти не буде. Це було єдине озвучене нами побажання, коли прощалися. Від запропонованого продовження вечора в клубі відмовилися. Необхідно ще відпрацювати відведений час на основній роботі. Тому хоча й поспішаємо на свою орендовану квартиру, але від запропонованої вечері не відмовляємося. Багато часу це не займе, а голова працюватиме краще.

Поміж інших, на телефоні висить повідомлення від абонента, що підписаний в мене так, як сам забажав колись. Сама.

ЖАХ: "Вдячна вам за допомогу!!! ДЯКУЮ! ДЯКУЮ! ДЯКУЮ!"

Цікаво, як я в неї підписаний?

Миру теж цікаво. Був заінтригований, побачивши ім’я абонента, а потім реготав, дізнавшись особу. Коли дістануся до відповідного фото, обов’язково додам і його.

Я теж посміхаюсь, згадавши місце та обставини…

З цим абонентом теж все йде не за планом…

Відповів коротке: «Прийнято»

Післязавтра зранку потрібно вже повертатися додому. Та до свого звичайного життя. Обов’язково скористаюся своєю клубною картою та нарешті скину напругу.

Потрібно звільнити голову від зайвих думок та, як каже один наш знайомий, почистити чакри. Цим і займатимусь.

А поки що працювати, працювати та ще раз працювати.

Дем’ян повідомляє Мар’яні, що ми перед від’їздом ще заїдемо до неї в універ.

Але плани знову змінюються. Зранку телефонують батьки та запрошують приєднатися до них та відвідати Міжнародний форум з промислового ягідництва, що проходитиме на наступному тижні. А ще, користуючись тим, що ми зараз знаходимося тут, просять зустрітися з фахівцем компанії, яка займається поставкою обладнання для переробки ягід. Тому перед нашим від’їздом зустрічаємося із ним, а не з Мар’яною.

По поверненню додому поринаю в звичний вже для мене потік. Але іноді роздивляюся зроблені мною фото та відео, які вже перекочували на мій новий телефон. Як і фото контакту з трьох літер, яке я встановив, як і обіцяв колись.

А ще, не дивлячись на регулярні заняття спортом, купу роботи, різнопланові задачі, що постійно підкидають батьки, зустрічі з друзями, походи в клуб та вправність дівчат, спогади та думки нікуди не зникають. Як і бажання, від якого вже їде дах.

А ще мені не вистачає нашого спілкування. Розумію, що в будь-який момент можу це змінити, набрати її номер або написати повідомлення. Але замість цього з черговою знайомою знімаю напругу та відганяю непотрібні думки. А вони нікуди не діваються, тільки до них додається ще якесь почуття провини. А після влаштованого з хлопцями марафону у відпочинковому комплексі в одні з вихідних, додається ще й відчуття огиди.

Звідки ростуть ноги у всіх цих метаморфоз намагаюсь не аналізувати.

При цьому вже декілька раз дзвонив її бабусі, аби дізнатися, як себе почуває Олексій Григорович та як у них справи. Мудра жінка мимохідь завжди згадує онуку, але побіжно, даючи зрозуміти, що в неї все гаразд й не більше.

Мирон теж часто розповідає, як Мар’яна з дівчатами проводить час. З чого це Мар’янка стала такою балакучою?

Завдяки їй знаю, що вихідні після нашого від’їзду Мар’яна провела в Уляни, бо приїздив Тарас. Потім дівчата ходили на якийсь концерт. А так в них дуже багато завдань в університеті та вони вже активно готуються до сесії, яка в них повинна розпочатися одразу після Нового року.

Ми з Миром почали тісно спілкуватися з Ніком. В нас є багато спільних тем, які ми обговорюємо, більшість з них стосується роботи. Не виключено, що скоро ми почнемо працювати разом, бо Нік вже пройшов співбесіду в нашій компанії та зараз очікує на результат. Він запросив нас на свій День народження, що святкуватиме за тиждень до Нового року. Тарас із Лорою теж запрошені. Квартиру цього разу ми вирішили не знімати. На одну ніч залишимося або в Ніка, або в дівчат.

Але на обрії знову маячать зміни.

За п’ять днів до запланованої поїздки батьки офіційно запрошують нас з Миром на вечерю, одразу попереджаючи, щоб після неї нічого не планували. Це означає, розмова буде довгою та серйозною. А те, що вона відбудеться не в офісі, не в якомусь із закладів, а в батьківському домі, наводить на думку, що це буде чергова сімейна нарада.