51 глава

Дем’ян

Мене кудись не туди несе. На мене впливає близькість до неї і я починаю погано себе контролювати. Чим потрібно було думати, аби замість зручного ліжка обрати підлогу? Наявність килима та диванної подушки, звісно, покращили ситуацію, але… Спати поруч з диваном не так зручно, як на ньому, а спати в безпосередній близькості від неї…

По відчуттям, наче не друга доба пішла, як знову зіштовхнулися, а другий тиждень.

Я стільки емоцій отримав за добу, що обробляти не встигаю! Одна поїздка в таксі – цілий атракціон! Після домашньої та уважної в колі рідних, такий контраст. З нею будь-яка розмова або дія стає непередбачуваною. Але не сумною точно.

Я дуже погано спав, реагуючи на кожен її рух та шерех. Чув, що вона прокинулася, бо почала соватися. Потім через опущені вії спостерігав, як вона довго лежала та розглядала мене. По відчуттям здавалося, що більше години витріщалася кудись в область паху, а я намагався боротися з бурхливою реакцією свого тіла на неї, посилено думаючи про роботу. В пориві повернути кровоток у верхню частину тіла, збагнув, як можна вирішити задачу в поточному проекті, над якою бився останні дні.

Я зараз в такому стані та напрузі, що здатний вирішити всі проблеми людства, аби тільки відвернути увагу від проблем свого тіла.

Не встиг насолодитися своєю перемогою, як головна моя проблема почала рухатися. Ще й як!

Коли вона перевернулася на живіт, сперлася на руки, перекинула через мене струнку ногу та, зависнувши у напівшпагаті, закусивши губи, почала опускатися… на мене…  В мене остаточно зірвало клепки.

Тіло зажило своїм життям та відреагувало швидше, ніж я збагнув, що ми сидимо обличчям одне до одного і вона сидить на мені. Тіло вимагало діяти. Віднести її туди, де нам ніхто не заважатиме. Негайно!

Сказав, щоб трималася і підхопив під сідниці. Це було найбільшою моєю помилкою! Відчувати її, притиснутою до себе, її пришвидшене серцебиття, її дихання на своєму обличчі… Її зуби на моєму плечі… Дідько! Мене прошило електричним струмом. Я сам злякався своєї реакції та свого рику. Її другий укус в шию та те, як вона запустила в мене нігті. Суцільний кайф! Здуріти!

Ніколи нічого подібного не відчував!

- Ти здурів? – її голос вирвав мене з дурману. Спрацював не сенс сказаного, який я не одразу збагнув, а те, як вона це майже прошипіла. Голос бринів такою люттю!

- Можливо, - я не впізнав власного голосу, він був схожий на гарчання. Повільно приходячи в себе, дав їй стати на підлогу та трохи зменшив натиск. Не міг остаточно перебороти себе та відпустити. Вона впиралася руками мені в груди, намагаючись збільшити між нами відстань. Обпікала мене ними, не даючи вільно дихати. Я починав розуміти, що нею рухала зовсім не пристрасть. Тримався за це розуміння, аби не зірватися остаточно. Через суцільну темряву не міг бачити її, тому нахилився до її обличчя, аби відчувати її дихання, ловити його. Дихати було важко, не те, що говорити. – Ти хоч розумієш, що ти щойно зробила?

Вона говорила, а я не рухався, обпершись головою об двері. Слухав та намагався вгамувати себе. Поруч з нею це було неможливо. Аби не накоїти дурниць, потрібно було терміново вийти звідси. Руки дрібно тремтіли, хотілося її до болю в паху.

- Заплющ очі.

- Що? Ти…

- Я увімкну зараз світло. Заплющ очі, - яскраве світло допомогло прийти до тями. Запропонував випити кави та, намагаючись її не торкатися, вийшов.

Уляна зачинилася у ванній, а я, не вмикаючи світла, пройшов на кухню,  відкрив холодну воду та підставив під неї голову. Вода в крані була крижаною і це тверезило. Знайшов у ящику чистий рушник та витер ним волосся, залишаючи обличчя мокрим. Відкрив вікно, одразу отримавши удар морозним повітрям, зробив пару глибоких вдихів, зачинив фрамугу і тільки потім ввімкнув світло.

Потрібно було швидко перемкнутися. Поставив варитися каву, дістав з холодильника бутерброди.

Аби не думати, крутив у голові бридке Лізкине «Дем’янчику». Уявляв її.  Допомагало. Хоч якась від неї користь.

Поставив каву на стіл.

Чув, як у ванній вимкнули воду, відвернувся до вікна. Розумів, що зараз вона прийде. Не готовий був зустріти її прямим поглядом. Хотів перевірити себе, проконтролювати свою реакцію на її присутність, мати можливість ту реакцію приховати. Чув, як вона відімкнула двері, вимкнула світло у ванній, її кроки.

Дідько!

«Дем’янчику, Дем’янчику, Дем’янчику»…

Повторював, побачивши її відображення у вікні. Норм.

- Заспокоїлася? Можливо, варто зачинити двері, аби дати іншим можливість спокійно спати. Як вважаєш? – зрадів, що голос звучить рівно.

Минуло. Повернувся до неї, склав руки на грудях та обперся дупою об підвіконня.

Нам потрібно поговорити та де з чим визначитися. Потрібно це зробити, не відкладаючи, поки я контролюю ситуацію. Потрібно нарешті дати тілу те, чого воно вимагає, вгамувати потребу та розбігтися якнайдалі. Та якнайшвидше.

Спостерігав, як всілася. Знову закрита. Те, що вирвалося назовні й довело мене до шаленого збудження - її нестримність, справжність, шал, знову приховані.

Вдавала, що дуже зацікавилася кавою і тільки згодом подивилася на мене. Подякувала і в своєрідний спосіб запропонувала приєднатися до неї.

Зробив пропозицію, за яку вона одразу ж вхопилася. Запропонував поговорити. Був впевнений, що погодиться.

Спочатку все йде непогано, обговорюємо те, що й потрібно було з’ясувати. Я знову не помилився, все ж таки непогано навчився розуміти жінок.

Поступово підходимо до найцікавішого, вона напружена та помітно нервує. Мені потрібно її підштовхнути, вивести на емоції, остаточно позбавити рівноваги. По-перше, мені це подобається. Подобається, коли вона реагує і подобається, як вона реагує на мене. По-друге, в такому стані нею легше маніпулювати. І, взагалі, коли вона біситься, це просто прикольно.

- Ми ж домовлялися питання ставити по черзі. І якщо ти зараз хочеш мене запитати яке мені до цього діло, то спитай про це в свою чергу. А зараз я чекаю на чесну відповідь.