41 глава

Дем’ян

Пронизливий холодний вітер, що при кожному сильному пориві закидав на терасу краплі дощу, проникав під комір сорочки, намагався влізти під смокінг та тріпав волосся. Це було навіть приємно, допомагало трохи охолонути та бадьорило.

Світло, що падало з великих панорамних вікон ресторану, висвітлювало вже непрацюючий фонтан, напівголі дерева, рядки вічнозелених кущів та доглянутий газон.

Очі нарешті могли відпочити від багаточасового мельтішіння святково вбраного натовпу. Гучну музику та голоси вже добре захмелілих гостей було добре чути навіть звідси.

Останній тиждень видався шаленим.

Підготовка до незапланованого весілля відняла багато часу, нервів та примусила поноситися містом. Батьки нареченої та й вона сама вимагали, «щоб все було не гірше, ніж в людей». А ще я за…любився чути цей верескливий голос.

- Любий, а я тебе скрізь шукаю, - не варто було її згадувати.

Розслабився і навіть не почув, як вона наблизилася. Через мить пальці з яскравим манікюром зімкнулися трохи нижче поясу його брюк, а їх володарка міцно притислася до спини своїми немаленькими грудьми. Як же його нудило від неї!

- Чого ти сюди прийшла? – намагався розчепити її пальці, не завдаючи болю. Вона опиралася.

- Тебе довго не було. Дем’янчику, я скучила-а-а, - намагалася зобразити образу, а вийшло викликати в ньому ще більшу відразу. – Холодно… Зігрієш мене?

- Лізо… - йому нарешті вдалося відідрати її від себе та повернутися до неї обличчям. Аби вона знову не повісилася на ньому, він тримав її за плечі на відстані витягнутих рук. – Повертайся всередину. Я скоро прийду.

- Поцілу-уй мене, - вона випнула губи, намагаючись дотягнутися до нього.

- Пізніше… якщо більше сьогодні не питимеш. Йди, бо змерзнеш, – він розвернув дівчину та повів вбік дверей.

Вона більше не опиралася, дріботіла поруч, похитуючись.

Примудритися так набратися на весіллі, при батьках, рідні та знайомих! І ніхто з них, здається, не сприймає це чимось недоречним. І сестра її вагітна теж не оминає келиху із шампанським.

- Я буду чекати! - вона намагається виглядати спокусливо, облизуючи свої яскраво нафарбовані губи.

Готовий посперечатися, за цей тиждень вона вимастила тонну помади, постійно підфарбовуючи їх.

- Чекай, я скоро прийду, - легко підштовхнувши її всередину, нарешті зміг зачинити за нею двері.

За останні дні він остаточно переконався, що ще довго, не те що одружуватися, навіть стосунків заводити не варто. Це швидке та вимушене весілля Давида тільки підтвердило його думку.

Нікому з них навіть в страшному сні не могло наснитися, що їх відпочинок в Іспанії буде мати такі наслідки.

Літо видалося насиченим на події та поїздки. Все це вдавалося поєднувати з великою кількістю роботи.  Тому довгоочікувана відпустка стала можливістю випустити пару та добре відірватися. Друзі це вдало робили вже кілька днів, коли нам із Миром нарешті вдалося до них приєднатися.

Останній день серпня став першим днем відпустки і не останнім днем літа. Ми його собі подовжили майже на три тижні.

Наше перебування в Іспанії  співпало із низькою фестивалів та традиційних свят.

Добре, що на першому тижні ми встигли відвідати одне з найбільш успішних агропідприємств цієї багатої на сонце країни. В цій поїздці ми приєдналися до батьків, які після неї відправилися у Барселону на пару днів, а ми повернулися до друзів  та відпустили гальма.

Вечірки плавно перетікали одна в одну. Змінювалися тільки локації та люди.

Але, безумовно, знаковим стало Свято збору винограду.

Містечко Бініссалем надовго запам’ятається.

І не тільки тому, що на його вулицях відбувалася грандіозна виноградна битва, в якій ми були точно не найчистішими.

І не тому, що вулиці були уставлені бочками, в яких всі бажаючі могли давити виноград, а ми з ентузіазмом поринули в процес.

І не тому, що це винна столиця Майорки й кількість дегустацій перевищила можливість все це випити.

І не тому, що після цього ми спочатку намагалися вивчити традиційні танці, а потім вправлялися в сучасних.

А тому, що комусь цього всього виявилося замало і він захотів приєднатися до співвітчизниць, з якими ми там познайомилися.

І, як виявилося, до одної з двох приєднався з наслідками. Про що вона повідомила йому десять днів тому. Повідомила гучно. Прямо на фірмі його батька, прибувши туди разом зі своїм татусем.

А наш майбутній татусь дізнався про все останнім, ще й по Скайпу. І про своє весілля також.

Давид нас всіх здивував. Він погодився одружитися, бо впевнений, що це нічого не змінить в його житті.

У мене немає приводу не вірити цьому засранцю. Він не приймав жодної участі в підготовці весілля, весь час знаходячись в Австрії. Замість нього цим займався я, бо якогось…  погодився стати його дружбою.

Тому в мене мінус нерви, плюс досвід та річне членство в чоловічому клубі, де ми святкували мій День народження. Саме там ми позавчора провели парубочу вечірку. Вибір місця був невипадковим.

Чоловічий клуб – єдине місце, куди не змогли потрапити наречена Христина та її сестра Ліза. За цю незручність вони щедро винагороджені весільною подорожжю, в яку вирушають післязавтра. Вдвох.

Давид повертається в Австрію на навчання, а я, нарешті, не буду їх бачити та чути! І, нарешті, зможу зайнятися своїми справами, яких накопичилося чимало.

- І довго ти ще збираєшся тут відсиджуватися? Я вже задовбався за тебе там віддуватися! – те, з яким обличчям Мир вискочив на терасу, свідчило про правдивість його останнього твердження.

- Задовбався?! Що ти про це знаєш?! Це ж мені пощастило тиждень спілкуватися з цією сімейкою Адамсів поки ти спокійно працював та їздив на форум. Це ж ви такі розумні, бо всі з’їхалися тільки на парубочу вечірку!

- Ти ж сам на все це підписався. З тебе вийшов охреніти який дружба! А в мене будеш? Чи ти тільки в парі з Лізкою виступаєш?