Епілог

Вже минуло шість місяців після тієї не зовсім робочої поїздки, а від Іллі жодного дзвіночка. Він приходив до Дарини тільки в її думках та снах. Сама вона теж не наважувалася ні подзвонити, ні написати навіть у свята. Навіщо травити душу? Вона з самого початку розуміла, що так мало бути, бо різниця у віці, та й складно в неї все в житті. І якби навіть не всі ці фактори, все одно не факт, що щось вийшло б. Але іноді хотілось просто почути його голос. Та, мабуть, не судилось і це… 

Дежавю. Коли летіла в Єгипет, мала надію, що це допоможе відволіктись від проблем. І тепер знову поїздка. І знову сподівання на те, що зміна обстановки піде на користь. Щоправда, цього разу не так далеко їхала, в Одесу на семінар. 

В автобусі було спекотно, але думки про море, яке вона зможе побачити кілька днів поспіль, підбадьорювали. 

Приїхала майже на добу раніше, щоб бути в формі на семінарі. І правильно зробила, бо після шести годин поїздки у незручному кріслі тіла не відчувала. Страшенно болів поперек і шия. Тому, поселившись в готель, вирішила сходити на масаж, а ввечері ще й на море можна. Знайшла в інтернеті поблизу салон, подзвонила і записалась.

Дарину люб'язно запросили сісти зачекати, запропонували води. Затишне місце. А ще радувало, що тут прохолодно, бо від спеки в голові паморочилось. І це ще тільки травень.

Але що таке спека, порівняно з тим, що відчула Дарина, коли за нею вийшов її масажист! Розуміла, що світ тісний, проте й уявити собі не могла… Ні, такого просто не буває! Добре що сиділа, а то, мабуть, так і впала б. Дарина тільки дивилась, не знаходячи сил і слово вимовити. Вона вже не чула, що розказувала адміністраторка, чула тільки голос Іллі. 

— Дарино! Що ти тут робиш? Як ти мене знайшла? 

Підхопив її на руки і крутнувся разом з нею. А вона нічого не розуміла. Адміністраторка теж дивилась здивовано. 

— Ілля? — глянула на нього, ніби впевнитись хотіла, що це не сон. — Але я на масаж прийшла. Що ти тут робиш? Ти ж казав, що живеш в Кременчуці? Чи ти мене обманув? 

— Ні, красуне моя! Стільки всього сталося… Це я тебе повинен був вже знайти. І знайшов! Ось збирався до тебе їхати в кінці місяця. Але я вже тебе нікуди не відпущу, чуєш? — виставив вказівний палець вгору. 

Дарина дивилась на нього і все ще не вірила, що бачить Іллю, що він знову поряд, що знову її обіймає. 

— Ілля, ущипни мене, це правда ти? 

Засміявся, ще дужче притиснувши її до себе.

Адміністраторка зрозуміла, що вона тут зайва, посміхнулась і пішла в кабінет. А Ілля взяв Дарину за руку і повів до себе в кабінет для масажу. 

— Не буду тебе щипати. Я краще тебе поцілую, ну і масаж тобі зроблю.

— Але спочатку скажи мені, чому ти пропав і навіть не писав мені? Я подумала вже, що права була, і я для тебе просто пригода. А ти кажеш, що до мене їхати зібрався. Я нічого не розумію, ти зовсім мене заплутав. 

— Красуне моя, пам'ятаєш, я пішов, залишивши тебе біля таксі? Збирався йти вже на свій автобус, аж тут раптом підбігла якась жінка з плачучою дитиною, попросила допомоги. Потім підійшли ще кілька жінок. П'ять хвилин метушні, і розійшлись. Схаменувся, коли побачив, що сумка відкрита. Вони скористалися тим, що я тоді був розсіяний, засмучений... Телефона і грошей не було. В мене такий шок був! Озирнувся, а ти від'їхала вже. Добре, що Рома ще не встиг поїхати, я в нього гроші взяв і поїхав додому. Коли приїхав додому, стільки всього навалилось… Дізнався, що мамі стало зле, відвіз в лікарню, та вона, на жаль, померла, — опустив очі.

— Мені дуже шкода, — видихнула Дарина. 

Ілля взяв її за руку і продовжив:

— Я був зовсім у розпачі, похорони, сама розумієш. А потім виникли проблеми ще й з квартирою, яку я маю в Болгарії. Довелось туди їхати терміново і вирішувати питання. А коли я повернувся, мій друг, який живе в Одесі, запросив тут попрацювати літом. От я і опинився в Одесі. Власне, планую тут і залишитись. За тебе не забував, знайшов Романа дізнався від нього телефон Софи. Буквально тиждень тому зустрілись з нею. Ти навіть не уявляєш, що в них з Романом трапилось… Але це потім. Вона дала мені твій телефон, сказала, де ти живеш, ну а де працюєш, я сам знав, от і хотів тобі зробити сюрприз. Але доля зробила мені ще більший, — посміхався і дивився так, ніби досі не міг усвідомити, що це реальність. 

— Повірити не можу! — обхопила обличчя долонями. — Ми з Софою вітали одна одну зі святами, питали, як справи… Вона нічого не розповідала мені! І я казала, що в мене буде поїздка в Одесу, домовились зустрітись на каву, але ні про тебе, ні про Романа вона й не згадувала!

— Вона й мені не сказала, що ти маєш приїхати. Напевно, вирішила не втручатись.

Дарина тільки знизала плечима.

— Красуне моя, ти будеш моєю дружиною? — запитав, взявши за руку.

А він в своєму репертуарі! Дарина розсміялась, хитнувши головою.

— Ілля! 

— Стоп! Все, мовчи. Я зрозумів, так не кличуть заміж, але я просто хочу зараз почути, ти хочеш бути зі мною настільки сильно, як і я? — спитав, дивлячись їй в очі.

І в його погляді стільки надії. Невже так буває? Невже вона настільки помилялась, вважаючи його несерйозним?  І так прикро стало через свої думки, адже в нього стільки всього сталося…