Не пускайте близько до серця...

Любив мене, та я чомусь замерзла

***
Розтиснув пальці й відпустив у ніч
Спокійними байдужими словами –
І пусто вмить, й дорога навсібіч...
Не обривай вже телефон дзвінками!

Слова чи вчинки? — вибір на долоні:
Сама для себе — між "чужа" і "рідна".
Чи вільна в добровільному полоні?
Чи ці граблі болючі необхідні?

***
Я стомилась битися під льодом,
Збиті в кров, і майже крижані,
Руки, в цих чужих і темних вóдах,
Снитимуться ще не раз мені.

Все чекала я сміливості твоєї,
Й солі наковтавшися сповна,
Лиш прозріла – бо в душі моєї,
Певно, зовсім інша глибина...

***
Любив мене, та я чомусь замерзла,
Укрившись снігом твоїх теплих слів —
Ти грів мене, та я чомусь померла,
А ти життя вдихнути не зумів.

Жалів мене, але чомусь присипав
Земелькою, та душу не зловив —
Й прокляв мене, в нервовий осад випав,
Бо інший оживив і відігрів.

Подобається

#3733 в Різне
#970 в Поезія
#10014 в Любовні романи
#2429 в Короткий любовний роман

Відредаговано: 18.03.2023