А дощик якось сумно накрапàв,
В осінньому міському парку,
Хлопчина дівчину наздоганяв,
Знервовано кидаючи цигарку:
— Не фантазуй!
Це крапка!
І стосунки "вийшли в ноль",
Як бачиш ти – святого в мені мало!
Наобіцяв за мене алкоголь,
Чи то я так пожартував невдало,
А ти повірила...
Прошу...
Не фантазуй!
Не голоси!
Й так сиро!
Краще заблокуй..
Чи словом підпиши поганим.
А що не так? Не треба, не мудруй!
Якщо тобі вже легше стане,
То можеш вдарити!
Але не голоси!
...І ляснуло!
На весь центральний парк,
Під ехо розлетілися ворони -
Хлопчина той від шоку вкляк,
І довго ще горітиме червоним.
Вона ж пішла...
А він вже не спиняв,
Лиш боляче потягував цигарку,
А дощик веселіше накрапав
В осінньому міському парку...
#3734 в Різне
#971 в Поезія
#10025 в Любовні романи
#2434 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 18.03.2023