Глава 2

Автобус зупинився прямо біля воріт школи, Лука собі не поспішаючи вийшов, та попрямував до споруди з дуже красивим фасадом, одразу видно, що сюди вбухали купу грошей.

  Коли Ліні довелось обирати школу, куди піде навчатись Лука, вона не шкодувала грошей, тому надала перевагу саме приватному закладу. Адже у Ліни був страх, що в державній школі, якщо однолітки дізнаються про його походження, то будуть ображати і обзивати, а вчителі не звертатимуть на це навіть уваги, ще й самі так робитимуть. Адже сама в шкільні роки страждала від булінгу, як від школярів, так і від дорослих . 

  Звичайно приватна школа також не надає гарантій, якщо однолітки дізнаються, що Лука з дитячого будинку, то не будуть його ображати. Але все ж вона надіялась на педагогів, які в цій школі, по відгукам, досить компетентні в своїй роботі, тому в разі таких випадків знайдуть спосіб це припинити. Також плюс, що всі працівники приватної школи, готові руки цілувати батькам, яких діти тут навчаються, адже вони платять немалі гроші. Тому хоч одна скарга від дитини і батьки можуть влаштувати великий скандал, тим більше , що тут навчаються діти не простих людей, а таке точно не на руку школі, адже переживають за свою репутацію.

  В цей день Лука був особливо меланхолійний та неуважний, мабуть через те, що не виспався. Навіть не помітив, що автобус сьогодні не вчасно приїхав і коли він зайшов в школу, вже декілька хвилин назад почався урок. Лише коли він підходив до класу та глянув на годинник, зрозумів, що запізнився на 7 хвилин.

–Дітько! - Гнівно вилаявся він. І швидко пішов до класу.

Найбільше його розчарувало і налякало те, що коли він зайде туди, увага всіх однокласників буде прикута до нього. А Лука ой як не любить привертати до себе зайву увагу сторонніх.

–Добрий ранок! - привітався із вчителькою Лука, коли зайшов до класу. - Вибачте за запізнення. - як він і очікував, всі дивились на нього. Це неабияк дратувало,

–Добрий ранок Лука. Що це ви запізнилися, на вас не схоже?!- спокійно без крику озвалася Устинія Миронова.- Сідай. - Ще один величезний плюс приватної школи, що на учнів жоден вчитель не кричить через дрібниці, як це дозволяють собі багато педагогів в державних навчальних закладах.

Він лише кивнув та мовчки сів за свою парту, ігноруючи погляди однокласників.

–Лука ви майже нічого не пропустили, ми почали обговорювати домашнє завдання. Ви прочитали роман? - звернулась Устинія Миронова до нього.

–Так. - Лука, як завжди малослівний.

–Чудово. Який роман було задано прочитати, або подивитись фільм за його мотивами?

–«Портрет Доріана Грея».

–Чи бажаєте ви відповісти на одне із трьох питань, які продемонстровані на слайді? Ще ніхто не відповідав, тому я даю вам можливість самому обрати питання.

–Так, я хочу дати відповідь на питання: «Порівняти роман із фільмом. Охарактеризувати головного героя, який він в книзі і який в фільмі?»

–О, ви окрім перегляду фільма, ще й прочитали! - зраділа вчителька. Мабуть вона така рада, бо скоріш за все, ніхто крім Луки не прочитав, а всі просто подивились фільм. - Чудово, тоді ми вас слухаємо.

 Лука не дуже зрадів, що йому доведеться говорити, адже тоді він буде в центрі уваги всього класу, але питання яке він обрав так йому подобалось, що він не міг не висловити свою думку, тому запхавши свій страх кудись подалі, натягнув на обличчя свій стандартний байдужий поєднаний зі зверхнім вираз, та почав говорити. 

–Як на мене, фільм набагато гірший.  По-перше багато моментів не співпадають, те саме вбивство друга Доріана, Безіла. В книзі він позбувся тіла разом з хіміком Кемпбелом, якого шантажем переконав допомогти йому. У фільмі ж цей момент дуже спаскудили, спочатку Доріан порубав свого друга на шматки, викинув частини тіла в річку, і вже коли знайшли його, Грей, як ні в чому не бувало, на похоронах вимовляв прощальну промову, типу як від найкращого друга і як він його любив. - обурено промовив Лука.

—Або ж всі походеньки Доріана по борделях, в книзі це практично не описувалось, зате в фільмі ми дізнаємось, що він спав не лише одночасно з декількома жінками, а ще й з чоловіками. - говорячи це, Лука дивився постійно в одне місце - стіну і більше ні на кого.

—Тому я б радив, читати роман. Він набагато кращий і сприймається геть по іншому. Читаючи його, я не відчував огиди до головного героя, але у фільмі Грея перетворили в якогось монстра, якого поглинула цілковита темрява. - Закінчив свою розповідь Лука.

—І правда, - озвалася одна із однокласниць, - я цілком згодна з Лукою, хоч я і не читала роман, та коли переглядала фільм, то мені було огидно його дивитись, в Доріана Грея ніби вселився демон, і він робив не властиві йому речі. - коли вона закінчила, то подивилась на Луку, маючи надію, що змогла привернути його увагу. Але Лука навіть не глянув на неї, бо йому всеодно на інших. Недовіра людям, а особливо одноліткам в нього, ще з дитинства, можливо це повʼязано з спогадами із дитячого будинку, де його били діти такого ж віку, як він.

—Дякую за розповідь! Мені сподобалась ваша думка, - звернулась вчителька до Луки, - і дякую, що ви доповнили Ксеніє.

Далі Устинія Миронова опитувала інших учнів, Лука вже не вслуховувався, а знову поринув в світ Доріана Грея. І все ж цей роман несе частку правди. Адже, кожна скоєна погана справа, чи то вбивство, чи вживання наркотиків, алкоголю, брудний секс із жінками по виклику, все це залишає слід на обличчі...

Заняття проходили, як зазвичай.

На при кінці останнього уроку, він почув грім і одразу згадав про спір з Ліною. Після чого, почув як краплі дощу вдаряються об вікна.  Почалась справжня злива.

«Чорт, чому цей тупий дощ пішов, я програв спір з мамою, тепер вона мені цілий тиждень буде виїдати мозок, що вона виявилась права», - подумки вилаявся він.

Найдивніше те, що Лука не боявся змокнути, а саме програного спору. Ну так це в їхньому стилі - завжди спорити по різним дрібничкам а потім підколювати один одного, обоє такі вперті, але ніколи не признають цього.