Глава 1

«–Ви всі тупі створіння! Як таке можна було зробити?! Ви коли укладали угоду з інвестором, взагалі ні про, що не думали? Чого ви мовчите? Той інвестор за якого ви всі так трусилися, кинув нас на шалену суму грошей - це завдало моїй компанії величезних збитків.

–Що це за звук? Вимкніть його! Він мене дратує.

Звук далі продовжується.

–Чого ви стоїте? Вимкніть!

–Ми не можемо вимкнути. Ми не розумієм звідки цей звук.

–Які ви....»

–Лука, прокидайся! - вигукнула Ліна з кухні.- Твій будильник мені вже заважає. Як ти його не чуєш?

–Ммммм, - заворушився Лука в ліжку,- це був сон. - Розчаровано пробурмотів він собі під ніс.

–В сні так було класно, я власник крупної компанії, можу кричати на підлеглих. - Замріяно промовив Лука. - Трясця! Цей будильник, все перебив.

–Ти встав? - знову пролунав голос Ліни з кухні.

–Таак.

–Швидше збирайся в школу! - Нагадала вона, не зовсім приємну річ.- І чекаю тебе через 10 хвилин, снідати.

–Ага, добре. - Промовив, знову ж, собі під ніс Лука, і повернувся на бік, вкрившись ковдрою з головою.

-Я не чую, що ти збираєшся! - терпляче, сказала Ліна.

-Аааа, та збираюсь я! - Жалібно завив він.

Ледь віддерши себе від ліжка, Лука пішов в напрямку ванної кімнати. Коли він здійснив всі ранкові процедури, одягнувся і зібрав речі до школи, нарешті дістався до кухні. Де на столі вже чекав сніданок, а за ним сиділа Ліна.

–10 хвилин пройшло, вже давно!

Вираз обличчя Луки, так і кричав, що він хоче назад в ліжко.

–Ну мам, ти ж знаєш, як мені важко прокидатись зранку.

–Знаю, - погодилась вона, - але їжа чекати не буде три години, поки ти вилізеш з своєї барлоги. Хочеш їсти холодне?

–Ну що ти одразу робиш трагедію, не три години, а лише декілька хвилин. І взагалі я не хочу їсти.

–Яке не хочу??? - Обурено крикнула Ліна. - Я дам тобі не хочу. Я значить цілий ранок тут готую, стараюсь, а він не хоче.

–Та все, все, я просто пожартував, коли я відмовлявся від твоєї неймовірної, смачної їжі?!

–О, так вже краще, - задоволена похвалою, промовила Ліна. - сідай швидше, а то охолоне.

Швиденько поснідавши, Лука пішов в кімнату забрати рюкзак, та попрямував коридором до дверей. Коли він взувався, до нього підійшла мама.

–Візьми парасольку, скоріш за все, сьогодні буде дощ.

–І з чого ти це взяла, що вже суглоби на погоду почало крутити? - підколов він маму.

Через секунду йому прилетіло по голові парасолькою.

–Ти, що стару з мене робиш?! Мені ще не так багато років, щоб в мене крутило суглоби на погоду.- Обурилась вона не на жарт. Ліна з типу жінок, які не люблять жарти про свій вік, особливо коли він вже не такий малий.

–Ей, не бий мене. Я пожаліюсь, що ти мене бʼєш, правда ще не придумав кому, але не думай, я мовчати не буду. - Зробив серйозний вигляд Лука, намагаючись не засміятись. - Всім розкажу яка ти, що бʼєш постійно мене нещасного всіма предметами які попадуться під руку.

–Ой, бідненький, нещасний іди я тебе обійму. - Наблизившись до нього, Ліна ще разок приголубила парасолькою по пʼятій точці. - На отримуй! Ха-ха-ха.

Вони обоє вголос засміялись, Лука взяв в хід свій шарф, і почав відмахуватись від атак Ліни.

–Ну все, все досить, ти виграла. - Переможено сказав він.

–Ну звичайно, коли б я ще програвала, - Гордовито мовила Ліна. - Але якщо серйозно, то візьми з собою парасольку, якщо піде дощ, то весь змокнеш і обовʼязково захворієш, ти ж знаєш як просто тобі це ти вдається. 

–Та який дощ, поглянь крізь вікно, сонце на вулиці. Не буде того дощу, - запевнив він маму, - тим паче, що я не хочу цілий день носити з собою цю парасольку, вона мені тільки заважати буде.

–Ну як хочеш. Але якщо все-таки піде дощ і ти захворієш, то я тобі тиждень буду обов'язково капати на мозок, що я була права і треба маму слухатись, а ти ні слова мені не скажеш. Домовились? - Ліна протягнула руку, щоб заключити парі. 

–Це ми ще побачим, хто буде зловтішатися, своєю правотою. - Єхидно промовив Лука і протягнув руку, щоб потиснути Лінину. 
–Який ти все-таки впертюх. - Зітхнула Ліна і розбила їхні руки, лівою. 

–В мене хороший вчитель. - Безсоромно перевів всі стрілки на маму. 

–Ой іди вже в свою школу, там будеш свої навички показувати. - Ліна підійшла до сина та поцілувала на прощання його у чоло.