17 ~ ЯРОСЛАВА

— Ясю, демоновий хвіст! – голос Антонії порушив моє солодке забуття. — У тебе кров, що сталося?

Блядство, я не могла розповісти їй правду, що як за нею теж прийде ця істота? А ще гірше, вона розкаже Даміану, і той буде вимушений повертатися, після моєї обіцянки, що все буде добре. Сподіваюсь він встиг дістатись Бухаресту до моменту, коли я вляпалась в пригоди.

— Я мабуть не розрахувала міцність і відключилась… – думай Ясю, треба гідну версію терміново.

— Ходімо на кухню, я оброблю твою рану.

Антонія не ставила мені питань, а лиш взяла під руку, і від неї війнуло знайомим солодкуватим ароматом. Я відсахнулась і глянула довкола.

— Ти сама?

— Так, мене привезла дуенья. 

Мені явно треба заспокоїтись і відпочити, бо я виглядаю як налякане лоша. Ми дістались кухні, де я плюхнулась на барний стілець, намагаючись вивернути свою дупу так, щоб не замастити кров’ю сірі сидіння. Тоні ввімкнула воду в раковині і потяглась за аптечкою, що була у шафці поруч. Разом з аптечкою, вона поставила переді мною склянку з чимось прозорим, я принюхалась і вловила запах горілки. Невже це було потрібно?

— У нас скінчився антисептик, я ж маю чимось промити твій безлад. – дівчина подивилась на мене, як на ідіотку. — Це тільки в серіалах вони випивають перед процедурою. А щоб не боліло, варто відволіктись, тому пропоную почати говорити, бо буде боляче.

— А тобі не вперше? – я можу впевнено заявити, що мій шок у шоці, від знань цієї шістнадцятирічки.

— Ти певно забула хто я? – вона посміхнулась у відповідь.

— Гаразд. – я відвернулась від рани. — Ми вечеряли, аж тут Даміану подзвонили.

Тоні відсунула мої піжамні шорти від рани, та тонкою цівкою линула туди горілки. Мої старання не вимазати стілець виявились марними, доведеться відтирати засохшу кров від клятих меблів.

— Він став блідим та злим, після чого кинувся збирати свій рюкзак. Увесь час мовчав та поводився дивно, я не отримала ніяких пояснень тільки купку дурнуватих наказів.

Дівчина повільно та методично витягала склянки  з рани та кидала їх до раковини. Характерний звук падаючого скла відбивався у вухах, від чого мене нагнали флешбеки тих часів, коли я жила з Костею. Як би страшно це не звучало, та це не саме гірше, що могло зі мною статися. Принаймні, це моє власне рішення, завдати собі рану.

— Ти відволіклась.

— Ах, так. Даміан наказав нам готуватися до весілля, не бродити по темноті і перевезти твою дуенью сюди, аби вона весь час тебе пасла.

Дівчина навіть бровою не повела, і тільки уважно слухала мою розповідь. Бляха, треба продовжувати.

— Я розсердилась на нього та вирішила помститись, зіпсувавши його колекцію віскі. В процесі перебрала і вирубилась, а після чого якось впала на склянку. Не знаю, я й досі відчуваю себе п’яною. Це так дивно, ніколи подібного не робила.

Моє виправдання звучить не переконливо, тож треба змінити тему, доки мою викривлену реальність не розкусили. Антонія саме закінчила зі склом, та обережно склеює краї моїх ран.

— Що там сталося? – маю на увазі Бухарест.

— Я знаю не більше твого. На нашого тата напали, і Даміан повинен очолити родину, як найстарший син, поки наші партнери та вороги не пронюхали про невтішне становище. Сподіваюсь, тато не страждатиме.

— Що? – я була здивована її словами та холодним тоном.

— Під його керівництвом наша родина стала слабкою. Тато більше не той Лев Грігоре, яким був колись. Його дії хаотчині, а ризики – не виправдані. Час комусь іншому очолити нашу родину, наприклад мені. – з цими словами, вона закінчує зі мною. — Сподіваюсь, ти не здасиш мене Даміану? – запитала Тоні.

— А ти мене.

— Домовились. – вона помила руки та прибрала аптечку. — Я спати, добраніч.

— Доброї ночі.

Я дочекалась поки Антонія зачинилась у своїй кімнаті та направилась до кабінету Даміана. Гадаю, аби я була п’яна хоч на половину, від моєї розповіді, то з читанням у мене навряд би склалося, тож варто робити це без свідків. Я вже припасла кілька цікавих книг про почвар з особистої бібліотеки свого нареченого, сон у мої плани не входив, тож читання чудово підійде. Я захопила із собою мобільник, аби набрати Галу по можливості і поставити будильник, на випадок моєї відключки. Моя мета на найближчі дні – вияснити, що ж за нечисть домагається до мене вже другий раз за час мого перебування у квартирі Даміана.

***

На годиннику була четверта ранку, а я й досі сиділа на підлозі кабінету Даміана. Телефонувати Галі серед ночі не сама вдала ідея, тож я відклала це до білого дня. Увесь час я гортала книгу за книгою, але вони мали занадто мало інформації, яка б стала корисною у моєму випадку. Я виписала ключові моменти, якими могла описати цю істоту: поява вночі; параліч, подібний до сонного; посилення негативних відчуттів; тривога; панічний стан; чорний дим/туман.

По показчикам бестіаріїв, що були на полицях, мало що підходило. Тут була збірка нечисті західної Європи і більше зосереджена на діяльності відьмаків. Тому після кількох марних спроб я вирішила дізнатись більше про того, з ким маю справу.

Чомусь постать відьмака була значно суперечливішою ніж відьми. В одному джерелі йдеться про те, що відьми походять від злигання жінок-знахарок із демоном-спокусником Асмодеєм, що робить відьом “нечистими”; натомість відьмаки – сяючі лицарі у боротьбі з нечистю, яких нагородив силою демон-жрець Вельзевул, від чого вони “чисті” і вищі за відьом. Яка нісенітниця! Певно всі відьмаки довбані сексисти. Чому я так вирішила? Та тому, що у Галиній бібліотеці є книги датовані такими роками, коли не всі демони виповзали на наші землі, а згадки про відьом майоріли сторінками. Що казати про Церцею та її племінницю Медею, з античної міфології, яких вважають першими відьмами. На мою думку, одна з правідьом просто не повелась на їхні чари, від чого поранене чоловіче его пустилося доріжкою брехні.

Звісно, я не оминула фоліант про Темних, які і вважаються першими відьмаками. Цікава книженція, але я не знайшла моменту, де саме описано причину та процес відділення гену від загальної відьомської маси. Приємним бонусом став рукописний перепис родів, яка несли в собі цей ген крізь покоління. І що вам сказати? Я не була здивована, коли побачила рід Грігоре серед тих нечисельних гілок, які походили від Темного Старійшини. Я підозрювала, що Даміан дохріна сильний, і не дивно бажати в дружини доньку Верховної, але є питання. Згідно з відьомською біологією, у їхньому шлюбі, народилися б лише відьми. Це зовсім не розумно, переривати такий могутній і давній рід. Логічніше заводити нащадків зі звичайною жінкою, якою являюсь я… Бляха, але ж Даміан хоче уникнути цього. Виходить причина не в його поганському характері, а в чомусь значно глибшому, в чому саме – я маю дізнатись.