13 ~ ДАМІАН

Що значить “багато ображали”, а головне – хто це робив? Вона боляче кусалась увесь час з нашого знайомства, тож я навіть гадки не мав, що Яся ховала глибоко в собі. Я навіть близько не чув таких думок від неї. Відьмам я не давав обіцянок, та для себе вирішив дізнатись правду і піклуватися про дівчину, що б між нами не сталося, адже тепер вона моя, а за все своє я несу відповідальність.

Я ще не знав, чи зможу домовитись з батьком про пом’якшення угоди. Мені було байдуже на Соломіїну жадобу до земель, мене більше хвилював пункт із первістком, якого не було у моїх планах. Я був готовий одружитись за домовленістю, та народжувати купу малюків – це вже занадто для мене. Поки я дістався до квартири, сонце вже сідало, день пройшов нудно, чому я був геть не здивований. Таке майбутнє мене не вабило. Вставати вдосвіта і тікати із власного дому, немов злочинець, аби випадково не перетнутися з тією, яка дасть клятву вічно кохати.

Машина запаркована, а от мої думки не можуть знайти пристанища після слів Гали, які могли бути повною маячнею. Поки Ярослава сама не розповість мені, я не повірю жодному сторонньому слову.

Я неспішно піднявся у квартиру, де мене оточила лякаюча тиша.

— Антоніє? Ярославо? – налякано кличу обох.

— Я тут, любий! – співає Яся. Вона п’яна?

Швидко рухаюсь на гамір її думок. Вони привели мене до моєї спальні, а точніше ванної кімнати. Ярослава лежить вкрита піною, і маю підозру, що вона гола. Твою ж матір! Гола і п’яна! В інший день я міг прийняти це за святковий подарунок.

— Де Антонія? – запитую з порогу, бо сестра мала наглядати за нею.

— Твій батько …ик… викликав її на вечерю …ик… з майбутнім чоловіком.

От бляха, а він міцно за нас взявся. Тоні лише шістнадцять, а він щодня нагадує про те, що все вирішено з малих років. Мало мені головного болю, так тепер ще й сестра, до якої бонусом йде моя п’яна наречена.

— Багато випила? – вивчаю дівчину, яка бореться з піною, що вдало прикрила делікатні частини тіла. Вдало, але не достатньо, щоб не збуджувати мою уяву.

— Достатньо …ик… аби не реагувати на твій гидкий рот. — не дуже схоже на ту, яку треба захищати.

— Перше: ти сама напросилась, а друге: після поцілунку ти не вважатимеш мій рот гидким.

— Можливо …ик… якщо ти перестанеш робити те …ик… в тебе ніколи не виникало думки…

— Не виникало. – перебиваю її. — Я завжди роблю так, як хочу.

— О, то і я теж! – на цій фразі, вона раптово вискакує з ванної, а перед моїми очима буквально “Народження Венери”. Молочна шкіра, вкрита делікатними веснянками та родимками; мокре волосся спадає каскадом на акуратні груди; крізь руді коси, сором’язливо визирають рожеві піки, які так і вабить вкусити. Бляха, відводжу погляд, і він зачіпається за праву руку, вкриту витіюватими малюнками, до самого плеча. На стегні красується дракон, оточений візерунками. Я досліджую кожен вигин, мимоволі наближаючись до найсолодшого місця.

— Демо-перегляд завершено! А тепер негайно подай мені рушник, збоченцю!

Заради справедливості, я мав проігнорувати цей наказ, аби зрівняти сьогоднішній рушниковий рахунок. Але ж я джентельмен, тому простягую обидві руки: одну з рушником, а іншу для підтримки. Проте Яся вперто ігнорує другу. Гадаю за мить, її сп’яніла координація пошкодує про цей вибір.

— Сама впораюсь! – обмотується рушником, та робить спробу (спойлер: невдалу) вилізти з води. А далі момент з кіно: Яся втрачає рівновагу на слизьких кахлях, і летить просто в мої обійми. В якусь мить, рушник робить па-па, і до моїх рук потрапляє струнке, а головне голе, дівоче тіло.

— Бляха! – гарчу і несу її до кімнати. Її розум неспокійний та блукаючий, очі скляні, немов зараз вона відключиться. Вона так добре стримувала свої думки, бо зараз там просто хаос, приборкати який просто неможливо.

Мій одяг просякнутий водою, від чого Яся починає тремтіти. Швидка хвиля теплого повітря огортає наші постаті, аби висушити та зігріти. Чому я раніше про це не подумав? Я довбаний відьмак, а не хлопчик за викликом.

Сироти зникли з її тіла, і Ярослава міцно притислась до мого тіла. Я занурився у її голову, аби привести до тями, та задати свої питання. Швидко вклав дівчину до ліжка, та вкрив чорним покривалом. Холод атласу збадьорив Ясю, від чого вона сіпнулась та швидко закліпала, звикаючи до темряви. Поки вона озиралась, я кинув до її ніг тонкий халат, що лежав на банкетці біля ліжка.

— Де я?

— В ліжку, кр…кхм маленька. – спокійно говорю.

— Все обертається навколо мене. – вона вище підтягла покривало.

— Повторю питання, багато випила?

— Мабуть дві скляночки.

— І тебе так розмотало? – хихикаю.

— Котися під три чорти! – гарчить на мене.

— Гаразд, але я хочу допомогти. Дія за правду. Згодна?

— В сенсі?

— Я рятую тебе від похмілля, а ти даєш відповідь на одне запитання. Тільки чесно. – всіма фібрами я чекав згоди.

— Гаразд… тільки одне питання? – вона сумнівалась.

— Тільки одне. – я пильно дивися на неї, а на моєму язиці відчувалась гіркота дівочого сорому, за цей вечір. Але мені треба глибше, в те місце де пульсує головний біль, що подразнює все її тіло, і змушує світ обертатися. Кілька митей, і я притупляю цей біль настільки, щоб позбавити її дискомфорту, але залишити розв’язаним язик.

— Так ліпше?

— Значно, ти чарівник.

— Так мене ще не називали. – усміхаюсь, та вмощуюсь поруч з нею, але поверх простирадла. — Тепер моя черга.

— Прямо зараз?

— Ні, завтра, коли ти забудеш обіцянку і твій гострий язичок не буде таким зухвалим.

Вона здивовано кліпнула.

— Чому слово “крихітка” тебе тригерить?

— Бля… 

ЯРОСЛАВА

В моїй крові вирував алкоголь, і хоча більшість побічок були зняті чаклуном, я знаходилась на межі. Єдиним плюсом було те, що під дією спиртного, я майже не відчувала сорому за свій недолугий стриптиз. Не буду заперечувати, тіло я мала гарне, можливо захуде, але собі я подобалась. Заховавши мене під покривалом, Даміан кинув до ніг халат. Він влігся поруч, залишивши між нами тонкий атласний бар’єр. Після цього він запропонував угоду, і я була готова до будь-якого дурнуватого запитання, але не до цього: