11 ~ ЯРОСЛАВА

Зрадницькі сльози здавили горлянку, немов лещата. Невже мої слова здатні так сильно перемкнути людину? Холодність Даміана могла позмагатися з найбільшими льодовиками півночі, а він ліг собі спати, немов нічого не сталося. Звісно, ці тіні не були для нього новиною, проте мене вони нажахали до всирачки, щиро перепрошую за свою французьку. Гадаю, він дійсно може бути таким страшним, як про нього розповідають.

Я була в повній дупі. Він не міг бути моїм кращим варіантом у цьому всьому. Навіщо такому монстру взагалі потрібна дружина? Ах, точно, наплодити таких самих монстрів, тільки у зменшеному форматі. Думки блукали, але зовсім не в тому напрямку. У мене не було міцної родини, яка б стояла за мене горою; чи подруг, аби отримати вартісну пораду. Я була певна, що Гала була на моєму боці, проте вона мала мене на увазі, коли торгувалася за своє благополуччя. Вони з Соломією дуже хитро злили важливу детальку пазлу, у вигляді справжнього шлюбу. І картинка, з кумедної фіктивної нареченої, перетворилась на лякаючу дружину, ворогами якої стали всі в одночас.

Поки я жбурляла думки, подібно тенісним м’ячикам, дихання Даміана стало важким і рівним. Заснув демон, сподіваюсь йому насняться грьобані кошмари. Ідея! Трясця, у мене виникла ідея. Я маю стати його кошмаром, аби він тільки й думав про те, як від мене відкараскатися. З самого ранку я й почну.

***

Коли я прокинулась, інша половина ліжка була порожньою, а з ванної кімнати долинали звуки ввімкненої води. Мій час настав! Я бадьоро підскочила на ноги, солоденько потягнулась і взяла курс на вбиральню.

Коли я зазирнула всередину, Даміан голився перед дзеркалом. Певно щойно з душу, адже на його стегнах висів м’який рушник, який своєю білизнОю, достобіса вдало, підкреслював смагляву шкіру та рельєфні м’язи пресу. Я важко ковтнула, і продовжила свій шлях до туалету, чим викликала непідробний подив у відьмака.

Я швидко підійшла до сортиру і різко стягла піжамні шорти, разом з білизною. Чому швидко? Та тому, що, моя хоробрість випаровувалась з кожною секундою з ним наодинці. Коли я всілась, та підняла очі до нього, мої кінцівки різко затріпотіли від тріумфу. Ці емоцію неможливо описати. Ні, не моє полегшення від втамування поклику природи, а цей подив, відразу та здивування в одному флаконі. Його щастя, що мене саму бентежила ця ідея, і мій водоспад волів би мати менше слухачів, тож я просто сиділа на унітазі і глипала на нього.

— Якщо ти раптом не знала, тут є й гостьова вбиральня. – похмуро сказав Даміан.

— О, любчику, я гадала після цієї ночі між нами не буде таємниць.

— Так, бляха, буквально ніяких таємниць! – загарчав він.

— Гадаю, буде чесно, якщо і ти скинеш рушничка. Бо мене бентежить ця необізнаність у ситуації. – я розвела руками, а потім склала їх на коліна, досі сидячи на сортирі.

— В якій ситуації? – він починав закіпати від моєї маячні.

— Ооо, в тій, де я маю зображати задоволену наречену. І задоволення моє має бути ну дууууже великим, чи на пів шишечки? – бууум. Я різко скочила з унітазу і поспішила втекти з кімнати, прихопивши дорогою його рушничок.

Мій погляд швидко ковзнув тим місцем, яке було приховане, і бляха, я маю бути задоволена по самі кхм, гланди.

— Трясця, що ти нахрін коїш? – волав він за моєю спиною.

— Запитання неправильне. – проспівала я. — Ти мав запитати: “ Яся, де мої труси?”.

Наступної миті його лють трансформувалась у щось фізичне, від чого тряслись стіни у квартирі. Ця битва точно була за мною, і звісно я не могла не радіти. Вогник надії зажеврів у моїй душі. Можливо я зможу вирватися з цього полону?

ДАМІАН

Що за хрінь щойно сталася? Я стояв з голим членом, у стані повного офігіння майже десять хвилин. Рудої я не чув, та кого я обманюю, я бляха думок власних не чув. Не важко здогадатися, що вона задумала, проте проникнути у її голівку зайвим не буде.

Я залишив своє укриття і перебрався до гардеробної, увесь час тримаючи своє господарство у руках. Не те, щоб я, соромився власного оголеного тіла, та в ранковій битві мене явно розтоптали. В якомусь припливі гніву я збирався заявитися на кухню в тому, в чому мене мати народила, та вчасно згадав, що ми не самі у цій квартирі, і там може бути моя молодша сестра. Я зупинився на джинсах та футболці-поло, аби після чашки кави я міг відразу звалити, для обдумування подальшого плану.

Опинившись у коридорі, мої вуха заповнив всепоглинаючий сміх Ярослави та Антонії, а ніс почав вловлювати запах смачної їжі. Вони щось готували та гиготіли, явно не чекаючи на мене. Чудово, тепер і моя сестра буде паскудити.

— Доброго ранку! – гаркаю, від чого пліткарки замовкають.

— Ооо, мій наречений зволив спуститися до сніданку. – проспівала руда.

Її погляд ледь ковзнув мною, а я вже всередині цієї голівки, і о допоможи мені небо, але яка ж там каша. У неї немає жодного плану дій, чиста імпровізація, спрямована на те, щоб я перший ініціював розрив угоди. Але до цього, у неї блукають купа фактів про мене, які явно вибовкала Антонія. Мій улюблений сніданок, колір, мультик, чи ім’я першого домашнього улюбленця. Ми тут що, шкільну анкету друзяк заповнюємо?

— Крихітко, – навмисно називаю так, та крадусь до неї. — як ти здогадалась, що я це обожнюю?

На кухонному острові красується мій улюблений англійський сніданок. Хрумкий бекон, сосиски, кілька тостів, боби та яєчня. Виглядає просто чудово, але де ж підступ?

— Не важко здогадатися “містере таємничий відьмак із Лондона”. І бляха, любчику, – шкіриться. — ще раз назвеш мене кри…

— То що? Отруїш? Поцілуєш? Закохаєшся? – її обличчя пронизав шок від того, що я знайшов ці думки. Думки про те, що у нас дійсно могли вийти справжні стоунки, побудовані на шлюбі за домовленістю. Допоможи мені дияволе. Тільки я подумав, що мені дісталась доросла жінка, здатна вести битву, як на її місці опинилась любителька сопливих романів, де все закінчується “хепіендом”.