9 ~ ДАМІАН

Бляха, я ледве не кінчив у свої спортивки. Мені абсолютно заборонено хотіти її, я маю всіма правдами і неправдами завадити весіллю, а її почуття страху у коктейлі зі збудженням роблять з мене збоченця. Назвімо науковим інтересом все те, що я роблю з Ярославою заради її реакції. Але вона просте дівчисько, яке не виживе в моєму світі, тож я не мушу тягнути її за собою. Краще довести Ясю до ручки, аби вона сама втекла, іншого вибору немає. Батько не повинен мати сумніви в мені, аби я міг підійти до нього для наступного кроку.

Душ притлумив думки та зменшив стояк. Чудово, бо жерти хотілось страшенно, а час для онанізму не підходящий.

Яся стоїть на кухні у лосинах та короткій футболці, яка зав’язується вузлом на талії. Нічим не краще за тоненький клаптик шовку, який драпував її тіло. Цей наряд буквально підкреслив кожен її спокусливий вигин. Та тепер мене рятує сестра:

— Дамі, невже сьогодні у нас буде справжній сніданок? Пахне чудово… – кричить з коридору.

Ярослава озирається з очікуванням в очах, поки моя сестра потрапляє до кухні.

— А, ой! – завмирає. — Я – Антонія, а ти явно не ховаєшся в кімнаті, тому Ніко винен мені 100 євро.

Моя сестра, як завжди, вчасно. І раз вона доповідає все Ніко, то й батько буде в курсі всього, що у нас відбувається. Антонія та Ніко мої єдинокровні брат і сестра, їм по 16 років, а їхня мати мертва від прокляття, яке виявляється не таке й справжнє. Оскільки більше дорослих родичок жіночої статі я не мав, Антонія стала наглядачкою для Ясі.

— Слухай, мала, плачу тобі 300, якщо не будеш патякати про все, що тут відбувається.

— 500 і я говоритиму, що у нас все просто прекрасно! – дрібнота вміла торгуватися.

— Домовились!

Яся мовчки спостерігала за нами з легкою усмішкою на обличчі. Очевидно, їй подобалось спостерігати за нашою родинною взаємодією. Мабуть вона не мала братів чи сестер, і вона не провела усе дитинство в боротьбі за увагу власного батька.

Тоні сіла поруч зі мною, та активно накладала сніданок на свою тарілку. Яся пила каву, водячи погляд навколо, але тільки повз мене.

— Як ше шмачно. – застогнала сестра з набитим ротом, Ярослава задоволено кивнула.

— Згоден, наша кухарка і поруч не стояла. – моя задача витягнути з нею реакцію.

— Вищої похвали від мізогіна я й не чекала. – гаркнула вона.

— Обережніше. – попереджаю я.

— А то що? Знову погрожуватимеш темною гардеробною? – вона нервово кидає чашку до раковини та йде геть. Від неї тягло гнівом, галочку можна поставити.

— А ти дійсно мудило. – підсумувала Антонія і хихикнула. — Якого дідька ти так себе поводиш?

— А що я маю робити? Я дуже схожий на того, хто спить і бачить одруження?

— Ні, але ж ти вже дорослий, а батько – старий. Якщо його не стане тебе не приймуть до лав “Романески”* без законної дружини. – Тоні була добре обізнана в правилах.

— І знову таки, я дуже схожий на боса мафії, який хоче продовжувати традицію родини?

— Ну взагалі-то, схожий. Ти довбаний Темний і запросто міг зробити наш рід головним. – вона певно романів начиталась, якщо гадала що це так просто.

— От і відповідь, я довбаний Темний. Який би, хотів далі розвиватися в цьому напрямку, а не ганятися всією Європою з метою вбивства лідера ворогуючого клану. – запиваю свої слова кавою.

— Але ж батько все рівно не вічний. – вона сказала це нейтральним тоном.

— Сподіваюсь, – переводжу погляд на неї, — до того часу, ви з Ніко матимете по 18 років і власну родину, аби зайнятися цими брудними справами.

Ми почали сміятися разом із сестрою.

***

Цілий день я виглядав, коли ж вийде Яся, та вона перевершила мої сподівання. Дівчина просиділа цілісінький день у моїй кімнаті, підперши ручку стільцем. Я не став руйнувати її примарну ілюзію безпеки, і вирішив дати їй спокій, але тільки на одну ніч. 

За день я зробив багато важливих телефонних дзвінків до Лондона та Бухареста. У Лондоні в мене залишилось кілька проєктів, які починались як екзаменаційні роботи з бізнес-планування та розвитку стратегій, а в підсумку вийшли невелика мережа коворкінгів та транспортно-логістична компанія, послугами якої користувались малі підприємства, що не мали коштів на власний транспорт. А от в Бухаресті батько не знаходив собі місця від майбутнього весілля і його впливу на наш статус у суспільстві. Особливо його тішив мій майбутній переїзд до Румунії, що було лиш плодом його хворої уяви, бо куди я й повернусь так це до Британії і своїх занять. А чи буду я з дружиною, чи без неї, мене мало хвилює. 

Спати я вирішив в гостьовій кімнаті, яка не була готова до прийому мешканців. Я накинув чисте простирадло на голе ліжко і просто ліг зверху, намагаючись заснути. Довгий час я вдивлявся в стелю, та сон зовсім не йшов до мене. У мене були дивні відчуття, наче в квартирі різко похолоднішало. Холоду я не боявся, та саме зараз з ним було ще щось. Щось наче потойбічне. Могильний холод, ось так би я описав свої відчуття. Щось не так, дим почав струменіти, а сила збиралась по тілу. Я підскочив з ліжка і почав прислухатися до тиші в домі, аж раптом її порушили Ясині крики. Трясця твоїй матері, що сталося?

*Романеска (рум. Mafia Românească) – збиральна назва організованих злочинних угруповань, що складаються з етнічних румунів (нерідко румунських циган) та/або базуються в Румунії.