7 ~ ЯРОСЛАВА

Коли я приходжу до тями, у мій ніс потрапляє абсолютно чужий запах. Це аромат не моєї квартири, щось явно дорожче. Щось чоловіче, деревне, з димними нотками. Цей аромат розслабляє, і я повільно досліджую все, що мене оточує. На мені шовкова сорочка, така м’яка і невагома, точно коштує більше, ніж усі мої лахи. Оголене тіло, яке не прикрито сорочкою, ковзає по атласній постільній білизні чорного кольору. Матеріал ніжно холодить шкіру і від цих імпульсів у голові прокручуються нещодавні події. Бляха, мене продали у лапи демона, тьфу ти, Даміана. Я вирубилась і тепер мені точно не втекти. На вулиці ніч, невже я проспала добу?

— Як ти, руденька? – глибокий голос лине з темного кутка кімнати.

— Жива, нажаль. – фиркаю. — Це ти мене роздягав?

— Не лести собі, – хмикнув. — Це зробила моя сестра – Антонія. Їй 16 років і цей тиждень вона твоя наглядачка.

— А я сподівалась на якусь твою тітоньку, яка радо придушить мене негідну.

— Це було б занадто просто, крихітко. – мене немов вражає струмом.

Крихітка – саме так називав мене Костя, коли чинив наругу наді мною, а потім вимолював прощення. Крихітка, це як вічне нагадування про те, які бувають жахливі чоловіки. Тож більше ніколи в житті я не носитиму цього звання.

— Називай мене як хочеш, тільки не крихіткою! Інакше я видряпаю тобі очі і згодую їх бродячим котам.

Моя пуста погроза вирушає в пустоту, бо я лиш відчуваю присутність Даміана, та не бачу його. Раптово, темний силует рухається до мене, і я чую шурхіт одягу, який падає на підлогу. Ні, ні, ні, тільки не це. Закушую щоку, і швидко повзу під простирадлами на той бік ліжка, але Даміан продовжує свій шлях із грацією хижого звіра.

— Що ти робиш? – запинаюсь.

— Лягаю спати. – темні очі запитально сканують мене.

— Зі мною?

— Ти бачиш ще ліжко? Звісно, з тобою.

Він підійшов так близько, що опинився під слабкими променями нічника, саме так я змогла розгледіти оголену смагляву шкіру та чорні боксери, що низько сиділи на його стегнах, відкриваючи ідеальні косі м’язи його живота. Ооох, ці м’язи створювали ідеальну вказівну стрілку саме в те місце, про яке я думати забула з моменту розставання. Бляяяя. Я давно не бачила чоловіче тіло, та ще й таке, а про секс із чоловіком я взагалі мовчу. 

Даміан мовчки опускається не ліжко, не знімаючи простирадл із яких я створила свій щит. Він просто лягає, та закидає руки під голову, чим змушує грудні м’язи напрягтись і я давлюсь власною слиною. Він точно знає своє сильні сторони і як вони діють на жінок.

— Спи, я звичайний мудак, а не ґвалтівник. – випльовує слова і гасить нічник.

***

Мій судомний сон перервав активний рух ранкового міста. Сонце стукало до вікна, а мій пленитель блаженно спав. Я мала чудову змогу роздивитись його прекрасне, демонами виліплене, обличчя. Тіло видавалось справжньою грудою м’язів, вкритих шрамами та татуюваннями. Цікаво, чи роздивлявся він мої? Я перевела очі на свої стегно та передпліччя, де мала різні написи та малюнки, коли його руки та груди були оповиті чорнилом, чимось схожим на дим. Виглядало дуже спокусливо. Темне волосся скуйовджено, та хвилями спадало на обличчя, без ідеальної укладки він виглядав значно молодшим. Цікаво, який його вік? Він не набагато старший за мене, хіба він з таких, як Соломія та Зоряна. Що як йому теж далеко за сотню? До такого повороту, я точно не була готова.

Гострі вилиці та прямий ніс посіпувались, наче він бачив не дуже приємний сон. Щоки та підборіддя вкривала легка щетина, а губи рухались у німому заклинанні.

Я була заворожена і налякана одночасно, адже в моїй голові не вкладалось те, як такий лякаючий чоловік міг мирно спати.

— Руденька, я не можу спокійно спати, коли ти намагаєшся вбити мене поглядом своїх зелених очиць.

Він сказав це із заплющеними очима, як він міг дізнатися, що я витріщалась на нього? Я різко відвела погляд в сторону, аби на додачу до цієї незручності, впертись очима в ранковий стояк Даміана, від якого боксери натяглись немов намет. Мати Василева, ним же вбити можна!

— Ще ніхто не скаржився. – заявляє незворушно.

Бля, він мої думки читає? Схоплююсь з ліжка на ватяних ногах, аби не осоромитись ще більше. Тепер демонячий член переслідуватиме мене у снах, і явно не кошмарних.

— Я захотіла попісяти, пудити ліжко не входить у мої звички, а будити не хотіла… – ну от, та що не хотіла позоритись більше. Що за маячня ллється з мого рота?

— Двері праворуч – ванна, ліворуч – наша гардеробна. – він ліниво спирається на лікоть, та тисне на мене хтивим поглядом.

— Гардеробна? Невже твої костюми сатани потребують так багато місця? Здуріти можна. – бурчу та задкую до ванної, де замикаюсь і швидко переводжу подих.

Мій досвід спільного проживання з чоловіком не можна вважати вдалим, та чи очікувала я такого? Точно ні. Поруч з Даміаном я відчувала себе маленькою дівчинкою, яку заганяють у фарбу на кожному кроці. Він домінував наді мною навіть тоді, коли мирно спав. Від нього йшли суперечливі посили, я відчувала себе захищеною і водночас під прицілом. Вчора, тиждень перевірки мене лякав, та сьогодні я знаходжу приховані сенси у цьому. За цей період ми зобов’язані знайти точки дотику один з одним, іначе нам просто не вижити, ми знищимо себе.