Розділ 14

Лейра

Я так захопилася вирішенням тестів, що не помітила, як з’явився Остер. Двері в мою кімнату були прочинені, але чоловік не зайшов, а просто залишився стояти у дверях, спостерігаючи за мною.

«Тут я б вибрав відповідь під номером два…» — раптом чую у своїй голові його голос.

«А я вибираю третю!» — повідомляю йому.

«Але правильна друга!»

«Ці тести для оцінювання моїх знань чи ваших, пане начальнику Таємної Канцелярії?»

«Ти маєш рацію, більше не буду втручатися!» — щиро сміється Остер, стаючи схожим на звичайну людину.

— Можна я увійду? — уже вголос запитує він.

— Та ви вже ніби увійшли…

— Формально, ще ні. Так можна?

— Заходьте, — знизую плечима. — Можна подумати, що вам потрібен дозвіл…

— Коли я на роботі — то обходжуся без формальностей. А вдома я такий самий, як і всі.

— Ви просите дозволу, щоб увійти в кімнату, і при цьому абсолютно безцеремонно вриваєтеся в мої мізки. Ви вважаєте це нормальним?

— Це недоліки роботи та статусу…

— Тоді навіщо вдавати ввічливість? Робіть уже, як завжди — що й коли хочете…

— Наша розмова пішла не в той бік. Ні, я, звісно, збирався посваритися, але зовсім на іншу тему! — чесно зізнається Остер.

— Можна подумати, що ви не можете посваритися на дві теми одночасно, — пирхаю у відповідь.

— Та легко! Але давайте про мету мого візиту…

— Не обтяжуйте себе, я і так розумію, про що ви хочете поговорити, — зітхаю. — Я допустила непрощенну помилку, давши змогу своїй дракониці видати шлюбний заклик. Обіцяю, що це більше не повториться!

— Добре, але, чесно кажучи, мені хотілося б, щоб ви з Каріоном закріпили свій шлюб І, нарешті, перестали дивитися один на одного як бійцівські півні.

— І почали виконувати розпорядження Імператора?

— Яке розпорядження? — здивовано підводить брову Остер, удаючи, що не розуміє, про що йдеться.

— Робити ментальних дракончиків…

— Ах це… — сміється Остер. — Імператор пожартував!

— Пожартував? Тобто нам із Картоном не треба заводити дітей?

— Я не це мав на увазі… Дітей ви самі захочете рано чи пізно. Але з власної волі, а не за наказом Імператора! — намагається мене заспокоїти Остер, але я йому не вірю…

Каріон

Повечерявши половиною туші оленя, я засинаю. А вранці прокидаюся страшенно голодним і настільки ж злим. Поруч позіхає Ітон…

«Обертаємося!» — командує наставник.

Приймаємо людську подобу й на пару кульгаючи йдемо до будинку. Політали…

Ледь зайшовши на кухню, накидаюся на сніданок, забувши всі правила пристойності. Регенерація забирає дуже багато енергії, і мені зараз байдуже, хто й що про мене думає!

Беру з тарілки шматок м’яса та впиваюся в нього зубами, задоволено гарчачи. Бачу здивований погляд Арти, схвальний — Остера й незадоволений — Лейри. І тільки тоді розумію, що я вже в частковому обороті!

Ого! Прогрес прямо на обличчі — у вигляді луски. Трохи ніяковію, але в цілому залишаюся задоволений — я знову в частковому обороті! Ще б навчитися якось його контролювати…

«Отож… Повертайся до нормального стану й закінчімо регенерувати. До речі, як твоя дупа? Не болить уже?»

Чесно кажучи, захопившись їжею, я забув про постраждалу частину тіла… Й ось навіщо наставник про неї нагадав? Та ще і при всіх!

Лейра єхидно посміхається. Арта важко зітхає. А Остер суворо хмурить брови.

Закінчивши людський сніданок, йду під «своє» дерево і приймаю звірячу форму, чекаючи продовження трапези.

Але замість слуг і відер із м’ясом, або хоча б наставника, з’являється Остер.

— Я розмовляв із твоєю дружиною. — як завжди, без попередження починає розмову батько.

«Вона не спеціально видала шлюбний заклик!» — тут же заступаюся за Лейру, не даючи йому договорити.

— Та коли ти вже навчишся не перебивати! — гарчить Остер. — Саме про цю вашу проблему я і хочу поговорити! Вам треба закріпити ваш шлюб. Та й жарт Імператора про ментальних дракончиків був не тільки жартом. Деякий час, Саттон, звісно, не буде наполягати. Але вічно це тривати не може! Та і я, як начальник Таємної Канцелярії, впевнений, що вам із Лейрою якомога швидше треба перейти до наступного етапу стосунків.

«Це тільки наша з Лейрою справа, коли ми вирішимо завести дітей!» — обурююсь я.

— На жаль, це питання державної безпеки… Твоя дружина, як представниця Роду Білих Дракониць, небезпечна для Імперії, якщо не буде повністю на нашому боці. А поки що вона ненавидить тебе і весь  рід Ментальних Драконів! Ти розумієш, наскільки це небезпечно для країни?

Я розумію, про що він… Але не думаю, що Лейра здатна на таке…

— А я думаю! І повір, твоя дружина здатна на багато що! Я бачив її тести… Знання з багатьох дисциплін у неї набагато вищі за середні. А в питаннях державного управління і дипломатії, у тому числі й таємної, просто вражають. Мати таку жінку ворогом країни, жодна держава не побажає!

«Але Лакара, її мати, з ганьбою вигнала дочку з країни. І зараз Лейра точно не на боці Південного Королівства!»

— А ось у цьому я б не був упевнений на сто відсотків. Лакара занадто досвідчена королева, щоб допустити таку помилку…

Слова батька посіяли в мені зерно сумніву. І воно повільно, але наполегливо почало проростати…

За два дні від мого й наставника поранення не залишається і сліду, і ми посилено готуємося до початку занять в академії.

І я тепер усе частіше дивлюся на свою дружину дорослішим поглядом. А якщо батько має рацію??