Розділ 2

Каріон

Чому я думав, що з поверненням до Імперії та прийняттям у сім’ю мої неприємності закінчаться?

Судячи з усього, головне тільки починається…

Лейра в реальному житті виявилася зовсім не такою, якою зображувала себе, коли була в моїй голові.

Так, вона гарна, очей не відвести. А її дракониця взагалі приголомшує.

Мій звір постійно муркоче, коли бачить цю дівчину в будь-якій іпостасі. Чесно кажучи, це постійне вібрування всередині мене вже починає дратувати. Та й деякі частини тіла дуже наполегливо нагадують про те, що Лейра — моя дружина…

У результаті дорога до маєтку перетворилася на тортури. Як тільки приїдемо, одразу почну вчитися нормально літати! Ще одну таку поїздку з Лейрою в одному екіпажі я не витримаю.

Та й Остер додає проблем…

Ми зупиняємося біля якоїсь придорожньої таверни та виходимо з екіпажу розім’яти ноги. Поки міняють коней, заходимо всередину, щоби перекусити. Арта відходить убік, й Остер одразу користується цим:

— Ах, Лейро! Будь я молодшим, та не одруженим… — зітхає батько.

— Ох, Остере… та ви й зараз хоч куди! — зітхає у відповідь моя дружина.

— Ех, Лейрочко. З такою дружиною, як Арта, я — взагалі нікуди!

Вони весело сміються зі своїх жартів, а я скрегочу зубами, хоч і не дуже розумію їхні. натяки. А мені й особливо не треба розбиратися в словах. Я відчуваю вульгарний підтекст і розумію, що саме це означає!

Може розповісти Арті, коли вона повернеться, що її благовірний підкочує до моєї дружини, поки її поруч немає?

«І не думай! — одразу з’являється в моїй голові батько. — Арта мене приб’є, а я потім тебе!»

Хм. Прибитий Остер точно нікому не потрібен…

Доведеться мовчати, так безпечніше…

«Правильна думка. Запам’ятай її та повторюй по п’ять разів на день як молитву!»

«Вибачте, а можна питання?»

«Вважай, що вже поставив. Так, я можу у твою голову проникнути в будь-який момент. Ні, сам ти поставити проти мене блок не зможеш! І так, вчитися доведеться багато чому…»

Адже Лейра має рацію. Я всього лише наївний неосвічений простак, яким керують усі, кому не лінь… Але я маю намір це виправити!

Поки що моя голова для Остера — прохідний двір. І ці його несподівані появи дуже напружують. Я все ще щоразу здригаюся від несподіванки, коли батько встановлює зв’язок. Швидше б навчитися ставити хоч якісь блоки! Мені залишається тільки радіти, що ментальних драконів в Імперії не так уже й багато…

«І всі вони пораховані…»

Ну ось, знову…

«До речі, про кількість ментальних драконів… Я планував поговорити з тобою про це пізніше, але раз ти вже сам завів цю розмову, я маю тебе попередити: Будь обережнішим, ніж я. Не думай розмножуватися на стороні! Ненавчені ментальні дракони можуть бути небезпечними. І насамперед — для Імперії. Саттон дуже жорстко на таке реагує. І мене не покарали цього разу тільки тому, що разом із тобою в сім’ю прийшла Біла Дракониця!»

Адже Лейра має рацію щодо свого призначення…

Лейра

Остер просто душка! І при всій своїй зовнішній незалежності та іміджі жорсткого, а часом навіть жорстокого дракона з Імператорської родини, він всього лише такий же підкаблучник своєї дружини, як і більшість чоловіків.

Південне королівство в цьому сенсі набагато чесніше в порівнянні з навколишніми державами. У нас такий стан речей закріплений законодавчо, і це дозволяє убезпечити жінок від проблем, пов’язаних із зайвою агресивністю чоловіків. Фізично самці набагато сильніші, і це часто створює проблеми для жінок. В Королівстві самиці мають захист від держави, до того ж чоловіків з самого народження виховують відповідно…

Фліртую з Остером, поки Арти немає поруч, й уважно стежу за реакцією свого чоловіка. Каріон абсолютно не вміє приховувати свої емоції! І ще його видає ця його дивовижна здатність змінювати колір очей залежно від настрою.

Це той самий випадок, коли все можна прочитати по очах. У прямому, а не в переносному сенсі.

Ми підходимо до таверни, але перш ніж зайти всередину, Каріон хапає мене за руку та буквально відтягує вбік.

— Припини. Загравати. З моїм. Батьком! — карбуючи слова, з неприхованою злістю каже він. Очі Каріона при цьому стають абсолютно чорними, видаючи крайній ступінь злості та роздратування.

— Заспокойся, малюк. Мене твій батько не цікавить. Як і вся ваша сімейка!

— Я не малюк! Я повнолітній і мій дракон абсолютно дорослий.

— Ага. Ще скажи, що ти розумний, освічений і сам керуєш своїм життям…

Каріон, розуміючи, що я маю рацію, різко замовкає, відпускає мою руку та йде в таверну. Я знизую плечима та йду слідом. Мене не дивує, що Каріон не дотримується правил етикету. Підозрюю, що він і слова такого не знає!

— Жінки, що будете замовляти? — люб’язно цікавиться Остер, коли всі розсідаються за столом.

Ми з Артою робимо замовлення й настає черга чоловіків.

— Я буду… — починає Каріон.

Але Остер його перебиває:

— Я вже замовив для нас.

Каріон стискає губи, а я відверто посміхаюся, дивлячись на його ображене обличчя та миттєво почорнілі очі.

Навіть їжу батько вибирає за нього…