Розділ 1

Каріон

Ми так і стоїмо перед вівтарем, де кілька хвилин тому Імператор Саттон пов’язав шлюбними тенетами мене — Каріона, щойно прийнятого до Роду Ментальних Драконів, з Аліейрою — колишньою спадкоємицею Південного Королівства, вигнаною її матір’ю з Роду та країни.

Наш шлюб виявився сюрпризом для всіх, і тепер Лейра дивиться на мене з неприхованою ненавистю.

Я відчуваю її злість, розчарування і, що найгірше, відчуття зради. В усьому що сталося вона звинувачує мене. 

Але я до останнього моменту сам нічого не знав! Коли Остер повів мене до Родового Храму Ментальних Драконів, я думав тільки про те, що, можливо, мене приймуть до родини! Хоча й не дуже на це розраховував. Але шлюб із коханою та ініціалізація нашої Істинності — цього не було навіть у моїх мріях…

Імператор Саттон щойно вирішив нашу долю за нас. Та спланував все наше подальше життя.

Але ж це далеко не найгірший варіант! Відтепер Лейра, як моя дружина, отримує громадянство Імперії, захист, повну безпеку й законне місце поруч зі мною — членом Імператорської родини, як моя Істинна Пара...

Я наважуюся простягнути руку, щоб торкнутися її, але Лейра різко відсахується, ніби я заражений.

— Не смій мене чіпати, Каріоне! — шипить вона. — Ти мені огидний! Хоч ти тепер і член Імператорської родини, але ти залишився тим самим, ким і був — наївним неосвіченим простаком, якого всі, кому не лінь, використовують у своїх цілях. Тобі це, напевно, подобається?

Мій погляд стикається з її очима, що потемніли від люті. Це не те, про що я мріяв... Я хотів, щоб вона була щаслива, а не налякана й розлючена.

— Лейро, послухай, — тихо починаю. — Я…

— Нема чого слухати! — перебиває вона. — Все вже сказано. Ти знав, що вони планують? Або тебе використовували наосліп, як і мене?

— Я нічого не знав, присягаюся тобі! Та й мені було не до того. Мій дракон щойно прокинувся…

— Ну так, ти був зайнятий. Собою, своїми проблемами. Адже так завжди роблять чоловіки? А Імператор, між іншим, уже склав план народження ментальних дракончиків…

Вислухавши ці звинувачення, я втрачаю здатність говорити.

У цей момент з'являється Імператор Саттон, і я сподіваюся, що це дозволить закінчити нашу з Лейрою не дуже приємну розмову. Але, підійшовши до нас, він, посміхаючись, плескає мене по плечу й робить ще гірше.

— Ех, молоді та гарячі! Стільки емоцій… І не завжди потрібних. Колись і я був таким… — каже він, трохи задумливо, звертаючись до мене, але дивлячись на розлючену Лейру. — Нічого, дійдете до ліжка, і все у вас налагодиться.

Голос Імператора звучить весело, але його вигляд красномовніше за будь-які слова попереджає, що з ним не можна жартувати, та його слова треба сприймати як наказ. Впевнившись, що ми достатньо пройнялися, Саттон звертається до Остера:

— Забирай своїх пташенят, Остере. І не забувай, про що ми з тобою розмовляли… Це тепер твоя відповідальність.

Не розумію, про що говорить Імператор, але відчуваю, що Лейрі це не сподобається…

Імператор йде, й Остер, який уже повністю ввійшов у роль мого батька й опікуна Лейри, звертається до нас:

— Так, молодята, я розумію, що ви від щастя готові вбити один одного. Але прошу — тільки не тут! Родовий Храм Ментальних Драконів — не найкраще місце для з’ясування стосунків. Ось повернемося в маєток, виділю вам гостьовий будиночок. І можете вбивати одне одного скільки хочете! Принаймні, до початку занять в Академії.

— Якій Академії? — хором запитуємо ми з Лейрою, виявляючи хоч у цьому одностайність.

— У найкращій Академії Імперії! Та й не тільки… Навіть принці Диких Земель у ній навчалися. Правда, не дуже успішно… — Остер замислюється, розуміючи, що сказав не зовсім те, що треба. Але потім викручується: — Але це означає тільки те, що це не так просто, й Академія дає якісні знання!

— Тож зараз ми летимо до вашого маєтку, Остере? — посміхаючись, запитує Лейра, роблячи наголос на «летимо».

Вона ж прекрасно знає, що махаючи крилами, мені такий шлях не подолати! І спеціально намагається мене зачепити.

— Ні, мої пташенята! — підозріло єхидно посміхається батько. — Вирушайте обидва в екіпажі.

— А можна в різних? — шипить Лейра.

— Це економічно невигідно, абсолютно недоцільно, нераціонально, та і взагалі нудно! А знаєте що? Я поїду з вами! — радісно заявляє Остер.

Лейра

Навчання в Академії Імперії? Це реально круто! Я і мріяти про таке не могла! Ось тільки… Уявляю, як ганебно буде виглядати Каріон. І я поруч із ним, як його дружина…

— Вибачте, Остере, мені здається, що нам із Каріоном не варто афішувати в Академії, що ми з ним Істинна Пара й тим більше — одружені. Не хотілося б ніякого особливого ставлення, — завуальовано відмовляюся від сімейного життя, хоча б на час навчання.

— Хм… А це гарна думка! Згоден. Ви будете навчатися на рівних з усіма. Ось тільки в Каріона буде наставник, і жити вони будуть окремо. Тебе, Лейро, я теж попрошу поселити не в гуртожиток. Тобі виділять окремий будиночок. Але прислуги в Академії немає, тож за порядком доведеться самій стежити. Впораєшся?

— Без проблем! Тільки я не вмію готувати їжу…

— Нічого страшного. В Академії є їдальня. А в ній, крім усього іншого, — смачні пиріжки! — Остер мрійливо закочує очі. — Ех, ностальгія…

Поки Остер заглибився у спогади, дивлюся на реакцію Каріона, та бачу, що він незадоволений. Сподіваюся, він не розраховував, що ми відразу ж почнемо втілювати плани Імператора в життя? Як мінімум, я хочу спочатку здобути освіту, якщо вже є така можливість! 

Зневажливо дивлюся на свого чоловіка, який, як тільки почалася розмова про роздільне проживання в Академії, стиснув щелепи та загарчав. Вмів би він частково обертатися — уже б весь покрився лускою! Але він й таких елементарних речей не знає…

Від задумливості мене відволікає Остер:

— Але і в мене теж є прохання. Точніше це не прохання, а вимога Імператора…