Глава 10. Злий

Глава 10. Злий

Кирило

Вийшов з будинку Каті й обернувся назад. П’ятий поверх високо знаходиться, але я знаю, де саме розташовані її вікна. Проте Каті там не видно. Гадаю, що саме зараз розмовляє про мене з Тамілою. Цікаво, що ж вона розповість подрузі про нас? Чи скаже про поцілунок? Чи, може, Таміла й сама його побачила? Але мені, чесно кажучи, байдуже до думки інших. Мене цікавить думка лише самої Катерини. А вона на мене все ще злиться. Відчуваю це. Проте відчуваю також і те, що в неї ще залишилися почуття до мене. Інакше б не відповіла на мій поцілунок. Хм… Ох, Катя, Катюша… Чому ж ти тікаєш від мене, наче від пекельного вогню? Тим паче втекла від побачення вже двічі! Першого разу я чекав у ресторані, як лох. Наступного знову виявився лохом, коли приїхав до салону за Катериною, але її там вже не було. Що ж, пробачив їй перший раз, але вдруге… теж пробачив. Мусив. Адже знаю, що вона боїться. От тільки чого? Не мене точно. Інакше не мліла б від моїх дотиків. Нічого. Скоро вона буде моєю знову. Я знаю, як її підкорити. Лід уже почав танути, а це головне.

А її губи… Не зміг втриматися тоді, коли бажане так близько від мене. Відколи побачив Катю, хотів відчути знову смак її вуст. І я не помилився. Вони все так само пахнуть, такі ж солодкі, як мед, ніжні й приємні на дотик. Вона теж відчула хімію між нами. І якби Катя не відштовхувала мене, вона не може опиратися своїм почуттям.

– Вези мене додому, – кажу Глібу й сідаю в машину.

– Ельвіра Миколаївна телефонувала, – повідомляє мені й рушає з парковки.

– Що їй потрібно? – від згадки про дружину аж пересмикує всього.

– Питала за вас. Казала, що не змогла до вас додзвонитися.

– Можливо, – згадав, що звуки на телефоні вимкнув, коли прийшов до квартири Каті. Не хотів, що нас будь-хто турбував, але все ж таки нам завадили у найневідповідніший момент.

Дивлюсь на телефон і бачу п’ять пропущених від благовірної. За півгодини подзвонити п’ять разів – це чортівня якась! Вона що, геть не сповна розуму? Я ж казав, що на роботі буду допізна.

– Що ти їй відповів? – питаю в Гліба й видаляю дзвінки. Дзвонити їй не збираюсь. І так уже їду додому.

– Що ви на роботі, – водій дивиться в дзеркало заднього бачення, а я всміхаюсь.

Все ж таки молодець хлопець. І нехай лише місяць як працює на мене, але те, що він прикрив свого боса, коли потрібно, цілком влаштовує.

– Молодець. Все ти правильно сказав. Я й був на роботі. Тож ти не збрехав, – запевняю його, щоб він не відчував жодної ніяковості чи брехні перед дружиною боса.

Коли приїжджаю додому, мене ніхто не зустрічає. Дружина, напевно, в кімнаті знову переглядає свої модні брендові журнали. Їй би якоюсь своєю справою почати займатися. Хоч невеличкою, але своєю, щоб навчилася цінувати час і гроші. Тоді б не доводилося просиджувати цілими днями вдома чи витрачати в бутіках чи салонах краси мої гроші.

Зітхаю і відкидаю геть дурні думки. Роздягаюсь і першою справою прямую до ванної. Хочу змити з себе весь бруд і денну втому. Також  варто продумати кожен крок, яким буду прямувати на шляху до серця Каті. Знаючи її характер, це буде важко. Я пам’ятаю як довго її завойовував ще в юності, але тепер це буде ще складніше. Вона доросла жінка, розумна, набралася досвіду за ці роки, стала самостійною. А ще вона наївно вважає, що я її зрадив. Фактично це буде просто неможливим, та все ж я спробую. Я буду не я, якщо навіть жодної спроби не зроблю.

– Кіре, це ти? – чую голос дружини за дверима.

Дідько! Ну, а хто ж ще може бути в нашій ванній?

– Так, – відповідаю.

– А можна до тебе? – дряпається у двері, як кішка.

– Не думаю, що це хороша ідея, – починаю дратуватися.

– Чому? – не слухає мене і відчиняє двері.

Побачивши, що я голий виходжу з душової, дружина прямує до мене, проте я відвертаюсь, беру рушник і витираю вологу з тіла. Вона нігтями легенько дряпає мою шкіру. Приємно. Заводить. Проте в цей момент я думаю про Катю й хочу, щоб це вона дряпала мені спину. Зітхаю. Не звертаю уваги на дії Ельвіри й одягаю теплий халат. Вона розвертає мене до себе й заводить руки під халат. Тягнеться ними до паху. Коли відчуває, що на її дії від мене жодної реакції, опускається на коліна. Чомусь у цей момент знову в Ельвірі бачу Катю. Хочу, щоб вона стояла переді мною на колінах і мріяла доставити мені задоволення. Від розуміння дійсності стає бридко.

– Встань, – наказую.

– Хочеш у спальні? – хитро всміхається.

– Ніде не хочу, – розвертаюсь і виходжу з ванної.

– Кіре, ти чого? – біжить за мною, як собачка.

Йду на кухню. Чесно сказати, я мріяв сьогодні після вечері з Катею провести з нею ніч, але не вийшло. Тому Ельвіра сьогодні мені не допоможе. Вона не зможе задовольнити мої сексуальні потреби. Вона – не Катя. І через це я злий, мов чорт.

– Я хочу їсти, – відкриваю холодильник й не бачу там нічого, окрім фруктів і овочів.

– То з’їж мене, – розкриває свій коротенький шовковий халатик, який я помітив лише зараз.

На Ельвірі я бачу нову мереживну чорну білизну. Купила спеціально для мене? Краще б вечерю приготувала. Вона підіймає ніжку й це видовище не оминає моє око. Навіть член сіпнувся, реагуючи миттєво. Здається, сьогодні вона буде жорстко відтраханою за те, що поруч зі мною не Катя.