Глава 8. Уникнути

Глава 8. Уникнути

Катя

Впоравшись із клієнткою, я закінчила свою роботу о п’ятій. Більше в мене записів не було, тому я могла йти додому. Чекати Кирила аж до дев’ятнадцятої години я не збиралася, а тим паче не хотіла. Якби він хоча б трішки поцікавився, коли я закінчую, тоді я б не змогла знов уникнути зустрічі з ним. А так… мені все на руку.

– Катюш…

– Так, – обернулася, коли Таня до мене звернулася.

Я вже майже була на виході, а вона чекала останню клієнтку.

– Можна тебе дещо запитати?

– Слухаю.

– Ти не збираєшся йти на побачення з цим чоловіком?

– Ні, – твердо відповідаю. – Нехай іде на побачення з ким-завгодно, але тільки не зі мною.

– Але ж він уже не вперше тобі пропонує, а ти…

– А я уникаю. Так, – киваю, дивлячись на колегу.

– Але чому? Адже видно, що ти йому подобаєшся. Інакше він не добивався б так зустрічі з тобою. Він ніби чоловік знатний і серйозний…

– Але одружений, – дивую Таню, в якої округлилися очі. – Все? Питання, чому уникаю з ним зустрічі, вичерпалися?

Дівчина киває, але мовчить. Відходить ще від шоку.

– Невже він хоче тебе в… коханки? – тихіше запитала, ніби нас може хтось почути. Але ми одні в салоні.

– Я не знаю. І мені це нецікаво.

– Не розумію, чому він тоді так добивається з тобою зустрічі, якщо має дружину.

– З жиру біситься. Чи ти думаєш, якщо чоловік має гроші, то він не хоче жити на широку ногу?

Таня стенає плечима. Очевидно, що вона шокована.

– А звідки він тебе тоді знає? – цікавиться подруга.

Витримую хвилину мовчанки. Минулого разу я так і не розповіла Тані, хто такий Кирило, хоча вона питала. Тепер уже нікуди правди діти. Потрібно розповісти.

– Кирило… мій колишній. Але ми погано з ним розійшлися, от тепер, мабуть, хоче загладити свою провину. Але мені байдуже.

– Ааа… Ну, тепер усе стало на свої місця.

– Все. Біжу. Зачиниш тут усе. Бувай.

– Добре. До завтра.

Я вийшла з салону і стало трішки не по собі, що розповіла дещо Тані зі свого минулого. Втім, я ж їй не сказала всієї правди. Лише те, що вона повинна знати. Можливо, наступного разу, коли Кирило до нас заявиться, дівчина не пустить його на поріг. Я на це дуже сподіваюся.

Йдучи додому, я купила собі морозива. Спека така, що тільки холодний душ приймати, або ж у басейні купатися. Тому морозиво – найкращий варіант позбутися спеки на деякий час, а ще підзарядитися ендорфінами, які допоможуть мені підняти настрій з позначки нуль.

Ще тільки купувала морозиво, я помітила, що всміхаюся. Значить, солодке таки діє й ендорфіни вже з’являються. Або ж я просто так люблю морозиво. Або… радію від того, що сьогодні знов уникнула зустрічі з Кирилом. Трясця! Я ж не зможу так вічно від нього тікати. Ми ж живемо в одному місті. А отже не зможу…

Вдома, коли прийшла, відчула смачні запахи, що линули з кухні. Очевидно, що Таміла щось готувала на вечерю. Стає так приємно на душі, коли тебе подібним чином зустрічають з роботи. Ох, сумуватиму я за нею, коли вона з’їде від мене. А цього не уникнути, адже в них з Ромою, здається, все чудово складається.

– Люба, мий руки й сідай вечеряти, – каже мені подруга.

– Мммм… Міло, як приємно пахне, – втягнула носом запахи, що линули з духовки.

– Це печеня, – всміхається, коли дістає запечене м’ясо з овочами та розділяє на порції. – Розповідай, як день минув.

Я згадала інцидент з чоловіком, а тому й настрій зіпсувався. Таміла це помітила, а тому одразу почала розпитувати.

– Катюш, мене не проведеш. Що вже сталося? – ставить тарілку з запашною вечерею переді мною.

– Ммм… як смачно пахне, – беруся за м’ясо.

– Катюш, не переводь тему, – знає мене, як облуплену.

– Кирило…

– Ну, в принципі нічого нового, – хмикнула. – Що він цього разу зробив?

– Приїхав до мого салону й вимагав побачення.

– Вимагав? Побачення тепер вимагають?

– От уяви собі! Нахаба який!

– Кать, але це ж не може бути просто так.

– Що ти маєш на увазі?

– Ти ж минулого разу не пішла, – нагадує мені.

– Ні.

– От тепер він шукає інші методи впливу на тебе.

– Вимагання? – дивуюся.

– А що ти хотіла, люба? Чоловіки – це такі сутності, які хочуть, щоб жінки їм підкорялися.

– Але якщо з вимагань усе починається, то навіщо тоді починати?

– Ну, тут я з тобою не згодна. Нам, знаєш, іноді навіть подобається підкорятися чоловікам. А в результаті хочемо подивитися, чи будуть вони домагатися наступної зустрічі, чи будуть добиватися й бажати цього.