34 Денис

Я стояв і непомітно спостерігав за своєю колишньою дівчиною, Маргаритою. Сьогодні вона, як на зло, виглядала надзвичайно гарно.

Як я не старався, але не міг відірвати від неї свого погляду. Рита  зрадила мені з якимось придурком, а я досі не міг про неї забутись. Самому від себе бридко... Нікчемний слабак...

Хоч я і докладав максимум зусиль, щоб викинути її гарненьке личко зі своєї голови, але нічого не допомагало.

Я ледь стримував себе, щоб не підійти до неї, не заговорити, не обійняти. Якось навіть хотів попросити вибачення і запропонувати знову зі мною зустрічатись, але вчасно схаменувся і взявся за розум.

Не вистачало ще виставити себе якимось невдахою і слабаком. Нічого... Час лікує... Ще трохи і я забуду Ритку так само, як це було з іншими дівчатами.

Моя нова дівчина захворіла, тому змушена була пропустити цей бал. Вона кілька днів через це плакала, чим жахливо мене дратувала.

Я більше не міг спокійно дивитись на Риту, тому вирішив вийти на вулицю і подихати свіжим повітрям.

Та це мні не вдалося,бо дехто став на заваді.

- Денисе, почекай, будь ласка, - почулося у мене за спиною.

Я озирнувся і не повірив власним очам. Виявилося, що мене кликала зведена сестра Маргарити, Ніка.

Це було дуже дивно, бо ми з нею фактично не спілкувались. Навіть не вітались. Цікаво, що їй від мене потрібно?

- Чого тобі? - Запитав я, роздивляючись Солодку. Сьогодні вона виглядала розкішно, але не так, як Ритка. Бо для мене вона і досі була найкращою з дівчат.

- Денисе, ти ж знаєш про те, що ми погано ладнаємо із моєю зведеною сестрою? - Запитала Ніка, уважно поглянувши на мене.

- Так... Думаю, що це не секрет...

- Знаєш... Вона не так давно Маргарита зробила мені дуже боляче і я захотіла їй помститись... Я знаю, що вона досі страждає через те, що ти її покинув... 

Ого! А це вже цікаво... Куди хилить ця руденька?

- І? - Промовив я, з нетерпінням очікуючи на продовження.

- Я вирішила, що зможу їй помститись, якщо поцілую хлопця, який їй досі подобається, - неочікувано видала Солодка.

Такого я точно не очікував почути. Оце так сюрприз... А наша руденька мишка вміє дивувати...

- Ти хочеш мене поцілувати?  - Запитав я, посміхаючись.

- Так... - Відповіла  Ніка Солодка, засоромившись.

Оце поворот! Скажи кому, не повірять... Хоча... Я й сам хотів би помститись Маргариті за те, що вона завдала мені стільки болю і продовжує завдавати.

Наступної миті я наблизився до Ніки і обійняв її. В якийсь момент мені здалося, що вона тремтить.

Але я не хотів про це думати. Нахилився і поцілував її. Ніка вперлась руками мені в груди, намагаючись відсторонитись, але я не поспішав її відпускати.

Е ні, мала... Не так швидко... Ти сама хотіла помсти... То отримуй...

Коли я відірвався від її губ, Ніка виглядала розгубленою і невдоволеною. Чого б це? Невже їй не сподобалось?

Нічого не сказавши, дівчина різко розвернулась і пішла. Я збирався наздогнати її, щоб запитати у чому справа. Я лише зробив те, чого вона від мене хотіла і не розумів такої її поведінки.

- Журавський, що це щойно було? - Розлючено поцікавився Ярослав, перегородивши мені шлях.

-  Що було? Я спробував, чи наша Солодка така ж смачна, як і її прізвище. Виявилось, що вона дуже солоденька, але ти про це не дізнаєшся, йолопе. Сумніваюсь, що вона погляне у твій бік після того, що ти зробив, - відповів я, нахабно посміхаючись.

А наступної миті мені в щелепу прилетів кулак Бондаренка.