25 Ніка

Скільки б я не бігала по тих бісових магазинах одягу, а підходящої сукні так і не знайшла. 

На те, що мені подобалось, у мене не вистачало грошей. А те, що я могла собі дозволити, мені не подобалось.

Шкільний бал відбудеться вже через день, а я досі не маю відповідного вбрання.

Від постійних невдач і безвиході, хотілося не просто плакати, а вити вовком.

Повернувшись додому і побачивши, як клята Ритка знову викручується перед дзеркалом у новій сукні, я подумки вилаялась і пішла до себе в кімнату.

Я підозрювала, що вона спеціально це робила, щоб мене зайвий раз дістати і розізлити.

Я вже розуміла, що шансів потрапити на осінній шкільний бал у мене майже не лишилось. Тут могло допомогти хіба що диво. А в дива я вже давно перестала вірити.

- А ти чому свою сукню не міряєш? Треба ж роздивитись, як вона на тобі сидить. Може щось підігнати потрібно... - Поцікавилась мачуха, заглянувши до мене в кімнату.

У мене виникло сильне бажання сказати їй все, що я думала про неї, її притрушану доньку і про ту бісову сукню з трояндочками, але я стрималась.

Зараз мені просто хотілось спокою і розбірки з цими жабами не входили в мої плани.

- Я вже міряла свою сукню. З нею все добре. Впевнена, що в ній я буду виглядати неперевершено, - відповіла я, посміхнувшись.

- Чудово... Бачиш, як ми з Маргаритою постарались для тебе. Цінуй це, - сказала мачуха і пішла далі нахвалювати свою дорогоцінну донечку.

Швидше б закінчити школу і поїхати навчатись в інше місто, щоб більше не бачити їхніх огидних пик.

Бажання потрапити на бал, не давало мені розслабитись. Не гаючи часу, я взялась шукати собі сукню в інтернеті.

Краще так, ніж сидіти, склавши руки і нічого не робити.

На мій телефон прийшло повіломлення з незнайомого номера. Це був мій таємничий помічник.

Він цікавився, чи готова я до шкільного балу. Я написала йому, що не готова і бал цього року пройде без мене.

Дуже швидко прийшла відповідь. Мій невідомий благодійник написав, що у нього є для мене сукня, але я маю за це заплатити, виконавши його завдання.

Капець... Знову та сама пісня. Знаючи про те, що завдання точно не буде легким, я трохи вагалась і не поспішала відповідати.

Але так хотілося потрапити на той бал... Трясця! Біс з тим завданням. Якось його виконаю. Головне - це втерти носа для Ритки і її пришелепкуватих подруг.

Наважившись, я написала, що згодна. Через кілька хвилин мені прийшло повідомлення, в якому вказувалося місце, куди я мала прийти, щоб  одержати свою сукню.

Також там було написано час. Побачивши його, я зрозуміла, що мені потрібно поспішати.

Я швиденько зібралась і вибігла з квартири. Якщо я спізнюсь, то це буде страшна печаль.

Місце зустрічі знаходилось неподалік від мого дому. Скільки б я не бігла, мені здавалось, що я повзу, як равлик.

А що буде, якщо я не встигну? Втрачу свій єдиний шанс потрапити на бал?

Тільки не це! Біжіть ніжки, біжіть! Ще зовсім трішки лишилось до місця призначення.

Прибігши в парк, я підійшла до фонтану і стала чекати невідомо кого чи чого. Я кілька разів глибоко вдихнула і видихнула, щоб заспокоїти своє дихання.

Поглянувши на годинник, я зітхнула з полегшенням. у мене ще залишалось в запасі цілих п'ять хвилин. Супер! Я не запізнилась.

Трохи постоявши, я почала роззиратись довкола. Цікаво, хто прийде до мене на зустріч?