20 Ярослав

- Чому ти переслідував Ніку Солодку? - Суворо запитав я, притиснувши того йолопа обличчям до стіни.

- Відпусти... Боляче... Я нікого не переслідував...

- Я вже двічі бачив, як ти чекав на Ніку біля кафе, а потім йшов за нею до тролейбусної зупинки. Як це називається? - Поцікавився я, вивернувши йому руку.

- Ти зламаєш мені руку... Відпусти... Я все поясню, - мало не плачучи, попросився хлопець.

Я послабив хватку, але відпускати його не поспішав.

- Розповідай.

- Я не переслідував цю руду, а тільки наглядав за нею двічі на тиждень... Її бабця дуже хвилювалась, тому платила мені, щоб я спостерігав за цією дівчиною у ті дні, коли вона ходила на роботу в кафе... Стара боялась, щоб її внучку ніхто не образив. Також я робив для неї фото тих, з ким дівчина котнактувала і розповідав про все, що з нею відбувалось.

- Бабця?! Це якась маячня... У Ніки немає бабці... З рідних у неї є тільки батько, - здивовано промовив я, згадавши, як про це колись розповідала Ритка.

- Не знаю, хто там є у цієї рудої. Місяць назад, коли ми катались на скейтах з друзями в парку, до мене підійшла якась бабця і запитала про те, чи не хочу я трохи підзаробити. Я поцікавився, що треба робити. Вона пояснила і я погодився. Робота була неважка, а платила вона добре... Дурепа у неї внучка... Попхалась на роботу, бо хотіла самостійності... 

- А ти можеш показати мені цю бабцю?

- Так... Ця стара мало не щодня сидить в парку на лавці разом зі своїми подругами. Ми з хлопцями жартома називаємо їх бандою... Я покажу тобі її, але ти маєш мені заплатити...

- Я заплачу... Завтра отримаєш вдвічі більше... - Промовив я, діставши з гаманця гроші і простягнувши їх тому блазню.

- Ого! А з тобою вигідно мати справу... - Задоволено сказав хлопець, ховаючи гроші в кишеню.

Ми з ним обмінялись контактами і домовились зустрітись завтра в парку о дванадцятій годині дня.

Виявилось, що цього хлопця звати Сергій.

Викликавши таксі, я поїхав додому. У мене з голови не виходила вся ця історія. Все виглядало дуже дивно...

Якась бабця, якої у Солодкої немає, платить підлітку, щоб той спостерігав за нею під час роботи в кафе.

А якщо ця підозріла бабця платись ще комусь, щоб за Нікою спостерігали і в інших місцях?

Дім зустрів мене тишею. Хатня робітниця вже давно поїхала додому.  Батько, як завжди, пропадав на роботі. Принаймні він так казав.

А моя мама не поспішала повертатись із Італії, бо там вона чудово проводила час.

Повечерявши, я прийняв душ і ліг спати. Через останні події, мені всю ніч снилась якась дурня.

То я наздоганяв Солодку в образі ельфійки, а вона тікала від мене, кидаючись серветками. А то я тікав від якоїсь розлюченої бабці в червоному береті.

Не дивлячись на те, що сьогодні вихідний, мого старого знову не було вдома. Помітивши це, я важко зітхнув і пішов гріти собі сніданок.

В домовлений час я прийшов у парк, де до мене відразу підійшов Сергій.

- Привіт. Бабця сьогодні тут, - промовив він

- Привіт... Де вона?

- Спершу гроші, - нахабно посміхаючись, промовив цей блазень.

- Тримай... Але якщо ти мене здуриш, то я з тебе душу витрясу... - Пообіцяв я, віддаючи Сергію гроші.

- Он та бабця в синій сукні... - Сказав хлопець, вказуючи мені на одну із лавок, на якій сиділо кілька бабусь.

Та, що була в синій сукні, виглядала цілком нормально. Типова мила  бабця.

- Доброго дня, - привітався я, підійшовши до неї.