18 Ярослав

Допивши свою каву, я розрахувався і вийшов з кафе на вулицю.

Сьогодні я планував провести Ніку додому і вибачитись перед нею, але після нашого спілкування, я дуже сумнівався в тому, що вона захоче зі мною розмовляти. Принаймні сьогодні...

Я дістав з кишені телефон і вже збирався викликати таксі та поїхати додому, коли мій погляд натрапив на знайому постать.

Це точно був той хлопець, що кілька днів назад привернув мою увагу, бо я тоді подумав, що він переслідував Солодку.

Його обличчя я не міг роздивитись, бо мені заважав каптур, який цей дивак натяг на голову.

Цей підозрілий тип стояв біля кафе, дивлячись щось у своєму телефоні. Складалось таке враження, що він на когось чекав. 

Я нікуди не поспішав, тому вирішив подивитись на те, що він робитиме далі. Я відійшов на певну відстань і став так, щоб бачити вхід в кафе і цього йолопа в каптурі.

Кілька разів він зазирнув в кафе через вікно, але заходити в середину не став. Чим далі, тим дивніше...

Цікаво, кого він там виглядає? Хвилин через двадцять з кафе почали виходити останні відвідувачі.

Підозрілий тип так і залишився стояти на своєму місці, інколи зазираючи у вікно. Схоже, що він чекав на когось із працівників кафе. Мені відразу згадалась Солодка.

Якщо цей телепень знову піде за нею до зупинки, то це буде не просто збіг.

Щойно з кафе почали виходити дівчата, він відразу пожвавився. Помітивши Ніку, тип в каптурі, не кваплячись, пішов слідом за нею на деякій відстані.

Ніка йшла до тролейбусної зупинки разом з чорнявою офіціанткою. Намагаючись не привертати до себе уваги, я пішов за ними слідом.

Вся ця ситуація мені дуже і дуже не подобалась. З якого дива цей бісів йолоп переслідує Ніку?

Хоча, він може йти і за тією брюнеткою, з якою працює Солодка...

Через кілька хвилин дівчата попрощались і брюнетка перейшла дорогу, а Солодка попрямувала до зупинки.

Тепер жодних сумнівів у мене не залишилось. Цей дивний тип йшов слідом саме за Нікою Солодкою.

Він не наближався до неї, не намагався заговорити.

Як і минулого разу, він провів її до зупинки і дочекався, коли вона сяде в тролейбус.

Може, це якийсь її таємний шанувальник? Хтозна... Але те, що він вже не вперше ось так переслідує Ніку і крутиться біля кафе, спостерігаючи за нею через вікно, викликало у мене підозри і погані передчуття.

Нічого... Зараз я про все дізнаюсь... Він мені зараз все розповість... 

Зробивши кілька фото цього блазня, я не довго думаючи, пішов слідом за ним.

Я дуже хотів поспілкуватись з ним без сторонніх, тому роззирався довкола в пошуках підходящого для цього місця.

Мій об'єкт спостереження йшов не озираючись. Помітивши попереду якийсь провулок, я пришвидшився.

Наступної миті я схопив того бовдура і поволік його подалі від зайвих поглядів.

Це було легко, бо переслідувач дуже поступався мені у зрості і габаритах.