16 Ніка

Ритка спробувала звільнити руку і знову мене вдарити, але я не дала їй цього зробити і силою виштовхала зі своєї кімнати.

- Ще раз спробуєш мене вдарити і я тобі всі патли повидираю і око підіб'ю, - розлючено пообіцяла я своїй підлій зведеній сестрі.

- Ти не посмієш...

- Чого це? Дякуючи твоїй матері, всі сусіди і так думають, що я якась ненормальна, тому ніхто навіть не здивується, - відповіла я і з усієї сили штовхнула Ритку.

Ця капосна жаба не втрималась на ногах і гепнулась на п'яту точку.

- Що тут відбувається?! - Заверещала мачуха, з'явившись наче чортик із коробочки.

Побачивши її, я підійшла до шафи і взяла своє багатостраждальне вбрання.

- Ваша, хвора на всю голову, донька зіпсувала мою сукню, - відповіла я, кинувши  під ноги старій жабі те, що від неї залишилось .

- Ніко, як ти можеш так говорити про свою сестру?! - Обурилась мачуха, допомагаючи встати на ноги своєму чаду.

- А що я не так сказала?! Нормальна людина чужі сукні різати ножицями не буде! 

- Теж мені біда? Та це ж навіть не сукня, а якась ганчірка. Хіба за таку дрібницю треба кидатись на сестру з такими жахливими словами.

- Вона ж мене постійно ображає і принижує, але вас це чомусь зовсім не хвилює...

- Ти забагато на себе береш, негідниця! - Заверещала мачуха, витріщившись на мене, як на всесвітнє зло.

- Більших негідниць, ніж ви зі своєю пришелепкуватою донею, важко десь знайти! Я більше не терпітиму поганого ставлення до себе і ваших знущань! Досить! Моя чаша терпіння переповнилась! 

- Яка ж ти невдячна паскуда! Виростила на свою голову! Тепер маю дяку! Йди до себе в кімнату і подумай над власною поведінкою. Ти покарана! І подумай над вибаченнями, мала паскудо!

- І як ви мене покараєте? Не дасте кишенькових грошей? То ви і так мені їх не даєте. Вигадаєте ще щось? Чхати я хотіла на ваші покарання! Ви мені - ніхто! 

- Мала падлюка! Я тебе зараз навчу, як поважати старших! - Заверещала мачуха

- Тільки спробуйте. Я знаю, куди звернутись, щоб захиститись від вас. Зателефоную на гарячу лінію і будете мати купу проблем, - Розлючено промовила я і гепнула дверима перед самісіньким довгим носом бридкої зміюки.

Опинившись у себе в кімнаті, я опустилась на підлогу і розплакалась. У мене тряслись руки і ноги. Вперше я висказала мачусі і зведеній сестрі все, що накипіло у мене на душі.

Я не мала жодного уявлення про те, що на мене чекає далі, але терпіти їхні знущання більше не могла.

Знищена сукня, а з нею і мрія піти на шкільний бал, стала останньою краплею.

Трохи полакавши, я заспокоїлась і пішла у ванну кімнату, щоб вмитись. 

Я почувалась стомленою і дуже голодною. Помітивши на кухні двох зміюк, я спершу хотіла повернутись до себе в кімнату і прийти пізніше, коли їх там вже не буде, але передумала.

Чому це я маю сидіти голодна, коли ці потвори вимащують боки смаколиками, купленими на гроші мого батька?

Зайшовши на кухню, я попрямувала до холодильника. Побачивши якісь дорогущі йогурти, що купувались спеціально для Ритки, я посміхнулась сама до себе і взяла кілька з них собі.

Оце мене понесло... Роками я боялась доторкнутись до них, хоч дуже хотіла спробувати, а тепер мені було плювати на те, що зараз станеться.

Нехай тільки спробують щось бовкнути... Я нагадаю цим жадібним потворам про те, на чиї гроші вони живуть.

Спостерігаючи за тим, як у мачухи і Ритки перекосило пики, я сіла за стіл і спокійно стала їсти.

Я очікувала, що знову розпочнеться сварка, але, на мій подив, нічого не сталось. Ці дві жаби переглянулись між собою і вийшли з кухні.

Оце так поворот! Невже ці  паскуди поступились мені? Щось я в цьому дуже сумніваюсь...

Підозрюю, що мені треба готуватись до чергової капості від них.

Цієї ночі мені дуже добре спалося. Так спокійно я не почувалась вже багато років.