11 Влад

Цього разу чергова бійка в школі закінчилась не просто нудними нотаціями мого старого, а переводом в іншу школу.

Цю ідею моєму батьку підкинула  мачуха, що працювала вчителькою історії.

Марія вважала, що школа, в якій я навчався, не достатньо хороша, тому запропонувала перевести мене в іншу.

Туди, де викладає вона сама. Звісно, що я був проти такої ідеї. Не вистачало ще цілими днями бути під її наглядом. 

Але батькові ця дурна  ідея прийшлася до душі. Моїх заперечень ніхто слухати не став.

З наступного навчального тижня я піду в нову школу. Дідько! Знав би, що для мене все обернеться такою дупою, то ... Ні... Все було б так само, бо я не звик комусь поступатись.

Останнім часом я зачастив в аніме кафе. Туди мене манили гарненькі офіціантки в гаряченьких костюмчиках.

Особливо одна вродлива, блакитноока блондиночка. Я кілька разів приходив в кафе, плануючи познайомитись з нею, але постійно пасував.

Не те, щоб у мене були проблеми з дівчатами. Подружок у мене було дуже багато. Зазвичай, мені не доводилось докладати жодних зусиль, щоб хтось з них звернув на мене увагу.

Дівки бігали за мною табунами і самі вішались на шию. Але такі дівки швидко мені набридали.

Хотілось чогось зовсім іншого, справжнього... Я мріяв зустрічатись з дівчиною, яку б цікавив я сам, а не гроші мого батька.

Спостерігаючи за ніжною, тендітною блондинкою, я чомусь вирішив, що вона і є та сама. 

Мені подобались ті сором'язливі погляди, що вона кидала на мене, коли думала, що я цього не помічаю.

В один із вечорів я поставив собі за мету познайомитись з цією милою красунею, але все пішло шкереберть і мій план накрився мідним тазом.

Все почалось з того, що на мене налетіло крихітне, руде дівчисько з тацею в руках.

Поглянувши на свій одяг, що вкрився плямами після нашого з нею зіткнення, я важко зітхнув.

Я подумав, що в такому вигляді знайомитись з дівчиною, яка останні два тижні займала всі мої думки - це погана ідея.

Руденька ельфійка так злякалась, що мало не плакала. Вона була досить симпатичною, але не такою, щоб мене вразити.

Але схоже, що ця руденька вразила когось іншого. Мого постійного суперника, Ярослава Бондаренка.

Ми з цим йолопом конфліктували і конкурували  ще з дитячого садка. 

Прямуючи до вбиральні, я озирнувся і побачив, як Бондаренко допомагає  малій збирати з підлоги розбитий посуд. 

Я спершу навіть власним очам не повірив, коли побачив таке. Схоже, цей телепень серйозно запав на руденьку, а це вже цікаво...

Привівши себе у нормальний вигляд, я вийшов з вбиральні і сам мало не налетів на свою біляву фею.

Поки я думав, що його краще зробити чи сказати, дівчина мене випередила і заговорила першою.

Почувши її історію про парі і поцілунок, я дуже розчарувався. Виявилось, що дівчина, яку я вважав особливою, виявилась звичайною, нахабною липучкою.

Звісно, що від поцілунку з нею я не відмовився, бо хотів отримати хоч якусь компенсацію за своє розчарування.

Більше ця дівчина мене не цікавила. Але я вже знав, чим себе розважити.

Щоб допекти тому бісовому йолопу, Ярославу, я уважніше придивлюсь до руденької офіціантки.