8 Ярослав

Я не зрозумів, як так сталось, що Солодка налетіла на того бовдура, Влада Ткаченка.

Із цим синочком нашого дорогого мера у мене постійно виникали різні конфлікти, не дивлячись на те, що наші сім'ї дружили вже багато років.

Ніка так злякалась, що дуже зблідла і виглядала так наче ще  мить і вона втратить свідомість.

Про всяк випадок, я піднявся з - за столу і підійшов ближче до дівчини.

Сам не знаю, чому я так розхвилювався через цю свою однокласницю, з якою ми навіть не спілкувалися в школі.

Ткаченко не став здіймати шум і просто пішов, а Солодка присіла і почала збирати з підлоги розбитий посуд.

Помітивши, що у неї трясуться руки, я присів і почав їй допомагати. Ніка так красномовно поглянула на мене наче я був якимось сміттям.

Ніка сказала, що впорається з цим сама. Я збирався заперечити, але з'явилась ще одна ельфійка і швиденько все прибрала.

Перш, ніж повернутись за стіл, я пішов до вбиральні, щоб помити руки. Дорогою туди мені не пощастило натрапити на парочку, що дуже пристрасно цілувалась.

Виявилось, що це Влад Ткаченко зажимає в темному кутку одну із ельфійок - офіціанток.

Хто б сумнівався... На Ткаченка дівчата вішаються пачками, а він міняє їх мало не щодня.

Помивши руки, я повернувся до своїх друзів.

- Ярославе, а я й не знав, що ти у нас такий джентельмен. Он як кинувся допомагати дівчині, що потрапила в біду. Так біг, що ледь стола не перекинув, - промовив, сміючись, Андрій.

- Андрію, а тобі не здається, що ти надто багато патякаєш зайвого? - Невдоволено поцікавився я у товариша.

- Не здається... Я кажу те, що бачу. А бачу я нашу руденьку однокласницю в образі гарячої ельфійки, що виглядає дуже навіть нічогенько... Я помітив те, як ти на неї витріщався, Яре. І я тебе розумію, бо вона, і справді, вогонь. Але не забувай про те, що ця дівчина - психічка. З такими  краще не зв'язуватись.

- Дякую за турботу, але я вже якось сам вирішу, що і коли мені робити, - сердито пробурчав я.

Ми з хлопцями ще трохи посиділи  і вирішили розходитись по домівках.

Дочекавшись, коли мої друзяки сядуть в таксі і поїдуть, я повернувся до кафе. Хотів почекати Ніку, щоб вибачитися перед нею за свою дурну поведінку.

Солодка вийшла з кафе разом з якоюсь дівчиною. Схоже, що це була одна із офіціанток.

Сподіваючись на те, що згодом дівчата розійдуться і Солодка залишеться сама, я пішов слідом за нею.

Скоро Ніка, і справді, залишилась сама. Я вже збирався підійти до неї, коли помітив дещо дивне.

Мені здалося, що хтось йде слідом за Солодкою на певній відстані. Дивлячись зі спини, я не міг зрозуміти дівчина то чи хлопець.

Спортивний одяг зараз носять усі. Придивившись краще, я вирішив, що то хлопець, тільки якийсь худющий.

Мені пригадалось, що я вже бачив сьогодні його куртку, коли ми з хлопцями прийшли у аніме кафе.

Я не був у цьому впевнений. Цілком можливо, що розігралась моя багата уява і я сам себе накрутив.

Я бачив, як Ніка сіла в тролейбус. Той, кого я вважав переслідувачем залишився на зупинці.

Помітивши це, я видихнув з полегшенням. Схоже, я понавигадував собі всіляких дурниць.

Прийду завтра в кафе і спробую поговорити із Солодкою. Чи краще вибачитись перед нею в школі ?