5 Ярослав

Мене завжди дратували нав'язливі дівчата. Тому, коли Ніка Солодка почала закидати мене своїми сопливими листами і малюнками, я психонув і сказав їй все, що я про це думав перед усім класом.

Я зробив це навмисно, щоб остаточно відбити їй охоту діставати мене.  Я відразу відчув полегшення від того, що здихався цього набридливого, рудого дівчиська.

Судячи з її листів, Солодка - наївна дурепа, що дивиться на світ крізь рожеві окуляри. З такими краще не зв'язуватись, якщо не хочеш знайти зайвих проблем на свою п'яту точку.

Крім того, її зведена сестра, Маргарита, розповідала про те, що Ніка - це ще та психічка.

Хоча, зовні Солодка була досить симпатичною дівчиною, але неврівноважені, нав'язливі психічки - це точно не моє.

Я не очікував того, що наші однокласники так бурхливо відреагують і почнуть насміхатися з Ніки.

Коли я побачив, як Солодка розплакалась і вискочила із класу, мені стало її шкода. Я відчув сором за те, що зробив і дуже пошкодував про це.

От, йолоп! Треба було поговорити з нею сам на сам і нормально все пояснити... Але зробленого вже не зміниш.

Прийшовши додому, я почав хвилюватись про те, щоб Солодка не накоїла якихось дурниць після того, що сталося в школі.

Я кілька разів збирався зателефонувати Риті і запитати, як там її  зведена сестра, але так і не наважився це зробити.

Всю ніч я майже не спав. Совість гризла мене так, що я лаяв себе останніми словами.

 Ледь дочекався ранку, щоб піти до школи і впевнитись, що з тією рудою психічкою все добре. Бо хто знає, що у такої дивної дівчини в голові.

Я так хвилювався про Ніку, що навіть не особливо звернув увагу на цілу купу фоток з Риткою, де вона лизалась з якимось йолопом.

Побачивши, як Солодка увійшла в клас, я видихнув з полегшенням і трохи заспокоївся. Принаймні зовні з нею все було добре.

Я помітив, що Ніка боялась зайвий раз поглянути у мій бік. І нехай. Так  навіть краще...

- Знаєш, Ярославе, якби ця руда не була такою ненормальною, то я б і сам нею зацікавився. Ритка таке про неї розповідала, що то повний капець... - Промовив Андрій, сідаючи за парту.

- От і я не хочу з психічкою зв'язуватись...

- Правильно, друже, - підтримав мене товариш.

Далі було справжнє шоу з Риткою і Денисом в головних ролях. Він так епічно її кинув і знайшов собі іншу, що всі в  школі тільки про це і говорили.

Після уроків ми з хлопцями трохи погуляли, а потім Андрій запропонував зайти в аніме кафе.

Ми з друзями частенько там бували, хоч і не були фанатами аніме.

Але там були такі класні офіціантки, що нас з хлопцями тягло туди, як магнітом.

Щойно я увійшов, то побачив кількох гарненьких ельфійок. Коли руденька ельфійка повернула голову, я ледь втримав свою щелепу, щоб вона не гепнулась об підлогу.

Дідько! Та це ж Ніка Солодка! Я хотів непомітно вийти з кафе, щоб зайвий раз не претинатись із Нікою і не хвилювати її.

- Ярославе, дивись хто тут! Це ж твоя руденька закохана фанатка, - дуже невчасно бовкнув Андрій.

Як же мені зараз хотілось добряче стукнути його по дурній голові.

- Та кому треба те набридливе дівчисько? - Невдоволено промовив я, щоб вберегти Солодку від зайвої уваги з боку Андрія.