2 Ніка

Поки я роздумувала над тим, чи варто прийняти дуже спокусливу пропозицію від дуже таємничої і підозрілої особи, двері моєї кімнати відчинились.

- Бачу, що ти ще не всі очі виплакала... Знаєш, я на власні вуха чула, як Ярослав Бондаренко сказав, що ненавидить тебе, - нахабно посміхаючись, промовила Ритка, увійшовши до мене в кімнату.

- Навіщо ти так вчинила зі мною?  За що? Що я тобі зробила? - Запитала я, стримуючи сльози.

- Не вистачало ще, щоб ти щось мені робила... Хоча, що може така нікчема, як ти? Ти навіть власному батьку не потрібна. Саме твоє існування мене дратує. Повір, далі буде ще веселіше...

- О, як мило... Ви спілкуєтесь наче справжні сестрички, - втрутилась мачуха, зазирнувши в кімнату.

Тільки цієї падлюки мені зараз не вистачало для повного щастя. 

- Мамо, ходімо я покажу тобі свою нову сукню. Вона неймовірна, - радісно защебетала паскудна Ритка.

- Ходімо, люба.

Залишившись сама, я видихнула з полегшенням. З кожним днем перебування поряд з цими зміюками ставало нестерпнішим.

Швидше б закінчити школу і поїхати навчатись в інше місто, щоб більше їх не бачити.

Моєї мами не стало, коли мені ледь виповнилося десять років. Її збила автівка. Цей день я запам'ятала на все життя.

Посумувавши кілька місяців, батько почав спілкуватись з нашою сусідкою. Вона теж була вдовою і це їх дуже зблизило.

Не минуло і року, як вони вирішили одружитись і об'єднати дві квартири в одну велику.

Мій батько вже багато років працює далекобійником в Чехії, тому вдома його майже не буває.

Він чудово заробляє, але мачуха постійно кричить про економію. Звісно, що економить вона не на собі і не на своїй любій донечці, а на мені.

В той час, як  для Ритки купили купу новеньких брендових речей перед школою, мені дістались її обноски з минулого року.

Мачуха пояснила це тим, що я значно менша і худша від Маргарити, тому зможу носити одяг, з якого та вже виросла. Навіщо дарма витрачати гроші.

Звісно, що я не взяла нічого з її речей. Цього ще не вистачало. Навіть пенсію, яку мені нараховували в зв'язку з втратою матері, мачуха мені не віддавала.

Пояснюючи це тим, що я ще зовсім дурненька і витрачу всі гроші на якісь дурниці. Батька вона теж в цьому переконала.

На ті кишенькові гроші, що виділяв мені батько, особливо не розженешся, тому я постійно шукала собі якийсь підробіток.

А ще мене дуже виручав секонд - хенд, де я купувала собі майже весь одяг і взуття.

Але навіть не це було найгіршим. Мачуха відкрито ніколи не ображала мене і завжди робила вигляд, що любить наче рідну.

Навіть батько і наші сусіди в це вірили. Вона мала дивовижну здатність змішати мене з лайном, мило посміхаючись і вдаючи турботу.

Така собі гадюка в сиропі... Нестерпна і огидна... Її приховані образи ранили мене значно більше, ніж відкрита агресія.

Ритка вважає, що я беззахисна і нічого не можу вдіяти, тому вирішила познущатись. Дзуськи тобі, коза носата!

Я зроблю що завгодно, аби помститися тобі за всі образи і знущання. За всі ці роки їх зібралося достатньо. Я завжди терпіла, але остання її витівка стала останньою краплею.

Витерши сльози, я написала таємничому незнайомцю або таємничій незнайомці. Попросила довести, що пропозиція, яку я одержала, це не жарт.

Відповідь прийшла швидко. Мені пообіцяли, що завтра в школі я все побачу.

Після того, що сьогодні сталось, я збиралась кілька днів посидіти вдома аби все трохи забулось, але заради такого треба йти.