Розділ 5

Після прогулянки по парку Максим запропонував поїхати на набережну моря але я навіть уявлення не мала, що тут є море 

Поїздка на набережну ще зайняла кілька хвилин часу 

Набережна була дивовижно красива, це була набережна вздовж три кілометри. На годиннику була четверта година дня тому коли ми маємо приїхати додому має уже темніти

Щоб пройти набережну потрібно шість кілометрів іти щоб повернутися ще назад до машини але ми з Максимом мали багато вільного часу тому нікуди не спішили

На прогулянці по набережні ми зустріли друга Макса його звали Діма весь час поки вони розмовляли Діма так дивився на мене що мені було не приємно 

Коли Максим і Діма попрощались я вирішила подивитися назад чи Діма не наблюдає за нами 

Як виявилося Діма сів на лавочку і дивився нам в слід я не знаю чому але мені було дуже не приємно тому я запропонувала Максимові пробігтися по набережні 

Пробігли ми можливо двіста метрів далі бігти сил не було тоді я вирішила ще раз подивитися на зад і побачила знову Діму

Хотя за таку відстань я не мала б уже його бачити тоді я вирішила все таки сказати Максимові, що Діма якось не відстає від нас хотя його напрямок був зовсім в іншу сторону 

Максим сказав мені не переживати так як він Діму знає давно і нічого такого він зробити не зможе, а то, що він іде за нами Максим сказав, що можливо у нього помінялися плани 

Так як ми за весь день тільки снідали Максим запропонував піти в кафе і пообідати я заказала собі картоплю фрі, а Максим спагетті 

Ми пообідали і була вже сьома година вечора тоді ми вирішили іти до машини так як дорога наша складалася ще три кілометри 

Коли ми поверталися до машини я знову замітила Діму тоді я вже почала переживати і через це я вирішила сказати Максимові

- Ми можемо швидше іти бо мені холодно, хотя на вулиці було досить так і тепло але мені було не приємно, що за нами слідкує Діма хотя може це і не так але в думках у мене це було іменно так 

- Так звичайно, накинь на себе мою кофту якщо холодно 

Я надіялася, що Максим не дасть мені свою кофту так як мені було досить жарко але варіанту іншого у мене не було

- Дякую, сказала я Максимові

О, вигукнула я ось і наша машина 

Ми сіли в машину і поїхали дорога була не короткою але і не довгою 

Коли ми приїхали додому я наче вискочила з машини і пішла до квартири коли Максим підійшов до мене то спитав

- Куда ти так спішиш? 

Я не хотіла казати, що мені трохи лячно і сказала, що настільки холодно на дворі, що я замерзаю

Максим на мене подивився здивовано 

Коли ми зайшли в під'їзд мені було набагато спокійніше але до того часу поки хтось не відкрив двері під'їзда в цей момент у мене серце почало вискакувати з грудей 

Думка, що за нами слідкує Діма не давала мене спокою коли я побачила хто зайшов в під'їзд у мене був шок це був Діма 

Я зразу перелякано сказала Максимові, що там Діма Максим обернувся і спитав його 

- Що ти тут робиш? 

- Та ось вроді з руки твоєї дівчини браслет впав хотів віддати 

Тоді я подивилася на свою руку і так дійсно я загубила браслет але брати я не хотіла з його рук тому сказала Максимові 

- Так це мій, дякую Максим подай мені його будь ласка 

Максим мені подав і в знак подяки запросив Діму на каву Діма зразу навіть не дослухавши сказав добре і зайшов до нас в квартиру 

Тоді Максим мене попросив зробити їм каву поки вони будуть сидіти на дивані в гостинні

Постав зірочку якщо чекаєш продовження. 

Дякую за перегляд. 

Яніта