Розділ 2

Раптом, усе зникло. Щось мʼяке торкнуло Моховинку в бік. Кішечка невдоволено фиркнула і знову згорнулася у своєму мʼякому кубельці, мʼяка мохова підстилка так і кликала проспати ще ну бодай декілька митей. Проте дотик повторився, і цього разу інтенсивніший, тому Моховинка була змушена прокинутися. Кішечка розплющила очі, але не побачивши нічого цікавого, вляглася що б знову поринути в сон.

— Хей, прокидайся сонько, — прошепотів хтось їй на вушко. — не гоже проспати перше у своєму житті віче клану. 

Моховинка розплющила свої яскраво-зелені очі, ніби справді з моху, й витріщилися на Димосерду. Як її матір могла так довго мовчати, про таку важливу подію? Кішечка підхопилася на лапи, і побігла до виходу з кубла.

На галявині вже тривав полудень. Ясне сонячне проміння осяювало шубки кланівців, легкий зеленелистовий вітерець повівав, приносячи солонуватий запах від озера, місця в яке Моховинка дуже хотіла потрапити. Зашпортавшись на піску, вона незграбно підтупцяла до своїх рідних, які вже чекали надворі. Вогняно-руде хутро Пірʼїнки виблискувало на сонці, доки та кидала жмутики трави у  біло-сіру Ромашку, а Чорненький захоплено перемовлявся з якимось світлим новаком, якого кішечка не памʼятала. Раптом зашурхотіло листя, і на галявину вигулькунув спершу сірий хвіст Димосерди, а тоді вже й вона, несучи в зубах щось маленьке та біле. Матір всадовила поруч з Моховинкою, Крижинка — її сліпого від народження брата, деякі страрійшини казали що то спадкове, бо колись Димосерда мала сліпу сестру, але особисто кішечка в це не вірила. 

Хай там як, але віче вже починалося. З кубел почали виходити коти, з новацького — Цвітолапка, Ружолапка і Сонцелап. Тоді з патруля повернулися Нічколап, Білошуб, Співоквітка і Вересохвістка. За ними зайшли Золоніжка та Туманохмар. Ненадовго ясний бурштиновий погляд її дядька, затримався на Моховинці, а тоді Туманохмар сів поруч з Дроздошубкою й почав щось обговорювати. За мить і Сизокрил з Пижмоцвітою вийшли з ясел, кішка очікувала на кошенят, тому її партнеру доводилось підтримувати її по дорозі. 

Аж раптом пролунав владний голос Вогнезірки, що зверталася до клану з високого виступу :

— Нехай всі коти, що здатні спіймати собі здобич, зберуться на віче клану! 

_Невже ми станемо новаками?_ Хоча Моховинка розуміла, що їй всього навсього три повні, та ще й Крижинко, напевно не зможе стати новаком. Щось у цій думці злякало кицю, а як би вона почувалася якби не змогла стати новачкою? Не могла б служити своєму клану, і бути найкращою воячкою у майбутньому, а може й провідницею. Тож хвильку подумавши, вона вирішила що обов’язково допоможе брату стати новаком. 

До високого виступу, підійшло троє котів. Це були Трояндолапка, руда киця і донька Вогнезірки,, Тимʼянолап бурий кіт з темними лапами, і Тьмянолап, бежевий кіт з великим шрамом.

— Сьоголні прийшла честь висвятити _трьох_ , — на цьому слові голос провідниці надламався. — нових вояків. З гололистом, приходить новолист, після бурі — настає спокійний день. Так і після подій цієї  повні, ми маємо продовжувати жити. Навіть попри те, що собак залишили жахливі рани Тьмянолапу , і загризли Грозолапа, — на імені свого мертвого сина, голос Вогнезірки знову зламався . — ми маємо честь висвятити новаків у вояки. 

Провідниця спустилася з виступу, і сонце впало на її шубку, ніби та справді була зіткана з вогню.

— Трояндолапко, Тьмянолапе та Тимʼянолапе підійдіть. — котики підійшли до виступу, і Вогнезірка кивнула їм. — Я Вогнезірка, провідниця Вишневого клану, закликаю моїх предків-вояків поглянути на цих новаків. Вони важко тренувались, щоб зрозуміти ваш шляхетний Правильник. І я відкриваю їх вам як вояків, що готові одержати це звання. Трояндолапко, чи присягаєш ти невідступно сповідувати Вояцькому правильнику, захищати й обороняти Клан, навіть ціною власного життя?

— Присягаю! — схвильовано відповіла руда киця.

— Тоді силою Зореклану я нарікаю тебе вояцьким іменем. Трояндолапко, віднині тебе знатимуть як Трояндокрилу. Зореклан шанує твою відданість і рішучість, я ж запрошую тебе до Вишневого Клану вже як воячку. — провідниця підійшла і торкнулася носом доньки.

Тоді Вогнезірка продовжила :

— Тьмянолапе, чи присягаєш ти невідступно сповідувати Вояцькому правильнику, захищати й обороняти Клан, навіть ціною власного життя?

— Так.

— Тоді силою Зореклану я нарікаю тебе вояцьким іменем. Тьмянолапе, віднині тебе знатимуть як Тьмяношторма. Зореклан шанує твою сміливість і відважність, я ж запрошую тебе до Вишневого Клану вже як вояка. 

І ось нарешті настала черга Тимʼянолапа, який вже був почав нервуватися, адже церемонія тривала вже довго.

— Тимʼянолапе, чи присягаєш ти невідступно сповідувати Вояцькому правильнику, захищати й обороняти Клан, навіть ціною власного життя?

— Присягаю, — голос новака прозвучав трохи здавлено.

— Тоді силою Зореклану я нарікаю тебе вояцьким іменем. Тимянолапе, віднині тебе знатимуть як Тимʼянонога. Зореклан шанує твою сміливість і відважність, я ж запрошую тебе до Вишневого Клану вже як вояка. Сьогодні ви втрьох від будете нічне чування, а зранку вже станете повноправними членами клану, — після цих слів Вогнезірка знову піднялася на високий виступ. — На цьому віче закінчено!

— Трояндокрила, Тьмяношторм, Тимʼяноніг! — проскандував клан імена нових вояків і Моховинка до єдналася до них.

Тоді хтось штовхнув кішечку, і та зашпортавшись впала на запилюжену землю. Вона сердито обернулася і не повірила власним очам. Позаду неї сидів Яструбокіготь. Моховинка настільки рідко бачила батька, що раділа кожній їхній зустрічі. Вона потерлася об його темно-коричневу шубку і радісно почала розповідати, як пройшов її день. Раптом до кошеняти підбігла Ромашка, за нею Пірʼїнка, а тоді вже й трошки незграбно Крижинко. Батько посадив поруч з собою котика і ніжко лизнув його шерсть. Моховинка іноді заздрила брату, адже навколо нього було стільки уваги, ніби він був найціннішим кошеням у світі. Проте кішечка не хотіла так просто здаватися, адже вона ще не розповіла, як вчора ввечері зловила голубину пірʼїну раніше навіть ніж Чорненький. А тоді замислилася, а де взагалі сам _Чорненький_ ? Вона роззирнулася галявиною, і виявила що він досі сидів поруч з тим світлим новаком. До неї долетіли уривки слів :