Не інертна я

84

Коли навколо все гомонить. Коли навіть не можеш спитати - хто ти?

Життя варте того, щоб з тобою заговорила тиша.

Тиша варта того, щоб почути себе. А почуєш себе лише серед зелені трав, або мовчазної кімнати.

Є щось священне у недільному ранку. Як і у променях сонця останніх днів травня. Навіть серенада собак, вона з тобою говорить. І спів пташок, він щось щебече.

Тут немає тебе з твоїм же Я. Бо я ж Людина. Я да Я. Світ мій, усе моє.

Угу, усе твоє. І морок і пітьма. І плач, і розпач. Це людське.

От би навчитись жити як птахи. Воля, воля, і скрізь буде, бо має бути воля.

Закриєш очі, і повітря набуває аромату. Весна біля вікна пахне.

Айона

Подобається

#4810 в Сучасна проза

У тексті є: війна, любов, мрії

Відредаговано: 30.10.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись