Є такі питання, на які боїшся відповісти. Бо відповіді приведуть з собою не тільки пізнання, але й страждання. Тому, який сенс к знанні, якщо воно печалить і робить заручником фатуму?!
Часом мені спадає на думку, що я щаслива людина, бо не знаю свого майбутнього. Не знаю тих прикрих хвилин, що вартують на мене. Як би я вчорашня знала про тепер. Я б плакала.
Мої думки хочуть бути складнопідрядними, а виходять - сурядними.
Знаю, знаю. Проблеми розширяють наш горизонт, але й замуровують нашу душу в темниці мороку. Менше надій і сподівань. Менше любові та теплоти. Всього менше. І замість гарного гаю - вижжена земля і попіл, що розноситься всюди. У мудрості багато печалю.
Менше див і більше раціональності. Менше доброти і більше корисливості. Людина загубила людину. А чи мала?