Не інертна я

71

Яким би ти не був сильним, час тебе зламає. Як би ти не хотів усім допомогти, люди тебе будуть розчаровувати до байдужості. Як би ти не мріяв, невдачі будуть тебе відвертати, і одного дня ти просто пройдеш повз яскравої вітрини. Ти перестанеш заглядати у вікна, де люди сміються, радіють і люблять. Ти перестанеш сподіватися, що тебе полюблять, таку як є. Ти перестанеш...дивитися у дзеркало, просити в молитві щось, хоч щось.

Ти дійдеш до такого стану, коли просто бажатимеш, щоб було як є. Бо ти поняття не матимеш як це - коли краще. Бо ти відчуватимеш, що від повного краху відділяє лише одна ситуація, одна біль, одне розчарування. І ти бажатимеш, ти так бажатимеш незмінності.

Ти дійдеш до свого краю, ти забудеш, що хотів. Ти забудеш, що ти знав. Ти просто відчуватимеш себе найбільш нікчемним створінням. Ти шукатимеш причини, щоб сміятися, щоб триматися на плаву. Ти будеш реготати від нудотних жартів, ти будеш обіймати людей від яких тхне лицемірством. У тебе дзвенітиме у вухах як в зламаному телевізорі, день і ніч, і ти більше всього не бажатимеш тиші. Ти благатимеш себе заснути, ти благатимеш себе не думати про те, щоб ти міг мати. Ти заборониш собі бажати, мріяти, сподіватися, просити.

Ти зіллєш з себе всю воду, що живила твоє тіло.

Ти просто станеш скляним, без претензій і бажань.

Айона

Подобається

#4785 в Сучасна проза

У тексті є: війна, любов, мрії

Відредаговано: 30.10.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись