70

     Бути серед людей, інакше не може бути. Ми тягнемось до інших, хочемо відчути тепло, підтримку. З дитинства нас оточує сім‘я, друзі, просто стрічні. Відчувається навіть легка залежність, хто ми без них? А якщо ми залишимось самі? Нічний ліхтар освітлює кімнату, телевізор твій найліпший приятель на вечір. Вимкнути не посмієш, ти чекаєш ранок. Символи самотності цієї епохи. Від страху тримаємось за порожніх. Страх.

     Ти і я приходимо в цей світ самі, і покидаємо його наодинці. Другорядні герої не твій розум, не твоє серце. Почни діалог з собою! Хто ти і що хочеш?

     Я не відчуваю себе самотньо, мені завжди є до чогось діло. Книги, кіно, справи. Я дізнаюся те, що мені цікаво. І ніхто не зробить кисле лице, не зрозуміє. Не треба вислуховувати нудні історії, виправдовуватися. Краще бути сам на сам, чим ділитися собою з посторонніми, що не варті твого часу. Не тому, що ти такий геніальний. Ні, тому що ви не розумієте світ один одного і розмовляєте наче на різних мовах, зовсім.

     Велике щастя бути у колі однодумців, де час проходить легко і швидко. До таких хочеться повертатися, з такими хочеться ділитися поразками і перемогами. Прекрасно мати хоч одного такого друга. Це вже щастя. Але, якщо у вашому житті відчутні такі люди - не засмучуйтеся. Це час ваш, ви маєте його пройти самотужки. Не бути залежними від когось, оцінки чи думки. Такі часи вчать нас вірити в себе і не впадати у відчай, коли тебе покидають найкращі, коли ти вчора ще міг їх так назвати. І все відбувається не для того, щоб ти зневірився у людях, ні. Такі події навчать тебе гнучкості та можливості контролювати ситуацію, не засмучуватися. Повір, час подарує тобі ще кращих!

     Кожен стрічний наш вчитель, бо вчить нас не здаватися, не впадати у відчай, не робити з людей собі кумирів, не розповідати свої та чужі секрети, вірити в себе. Немає ворогів, бо кожен показує на що ти здатен. Сила, впевненість, щирість, підтримка, турбота, непохитність, воля.