Як би спитали хто ми, то я сказала, що створіння, які постійно задають питання. Але чи ті? Ми повинні плакати чи сміятися? Брати чи давати? Пам‘ятати чи прощати. Питати чи бути відповіддю? У цьому світі, де ми маємо шукати очевидні речі, думати про істину...Пізнати Бога.
Але, чи пізнаємо ми головне? Без чого інші речі так і залишаться закритими. Ми маємо пізнати себе. Дійти до глибин душі, адже саме там живе Бог і істинне наше призначення. Там живе радість і надія, любов і тиша. Можна бути розумним, але чужими собі. Можна думати, що віриш у Бога, але насправді стояти до нього спиною.
У цьому світі наше життя є відповіддю на усі наші запитання.