57

     Люди самі по собі. мало слухати один жанр. Мало бути родичами, треба бути рідними. мало бути знайомими, треба бути і справді, друзями.

     Бути, розумієте. Справжніми бути. Не усміхатися для хроніки, не лестити, не лицемірити, не принижувати, а потім дзвонити неначе в швидку допомогу, в бюро послуг.

     Ми не вміємо бути чесними. Користь, потреба, необхідність.

     Самотні ми. Боїмося бути відкинутими, не зрозумілими, не прийнятими. Навіть якщо нам не подобається пісня - ми скажемо, що вона хороша. Щоб бути ближче, щоб відчути себе потрібними.

     Скажіть, що це за дружба? З тобою ми облаїмо ту, а завтра з нею обговоримо тебе.

     Не друзі ми. Гієни. Що це за люди? Хвалять своїх принижуючи тебе.

     Докоряють за запізнення, хоча запізнюються самі завжди. Вказують як радіти,

як святкувати життя і що робити у власному будинку.

     Що це за краса? З фарбами веселки ми втратили свій особистий блиск. Ми перестали або навіть не були місяцем, сонцем, зірками.

     Нам потрібна була троянда: червона з шипами, дурманами огортаюча.

     Нам не потрібна повага, ми хочемо визнання. Нам не потрібна ніжність, ми хочемо пристрасті.

     Ми не хочемо бути бездонним океаном, ми хочемо будоражити (як дешево це звучить).

     Ми не вміємо жити. щоб прожити кожну мить. Ми хочемо пережити неприємні моменти, поганий вік, не хороші дні.

     Ми не вміємо казати дякую за те, що маємо, ось тому ми так часто втрачаємо.

     Ми не вміємо перемагати страхи, боротися зі смутком.

     Ми не хочемо визнавати помилки, хоча тиснемо, критикуємо, висміюємо інших. Ми не навчилися виносити урок з поразок.

     Роблячи крок, ми визначаємо свій власний шлях. І доля перевіряє нашу стійкість та рішучість, готовність отримати бажане. заслужити. А ми не бачимо цього, не хочемо. Хліба та видовищ, золота на оксамитовій подушці. Зараз, одразу, негайно.

     Це вічно драматичне "я тебе люблю". Неначе в соте пишеш на дошці вибачення. Якщо вам здається або ви просто думаєте. Вам здається.

     Людина і людина. Відчувати. Відносини рівних. Але ні, ми хочемо підкорювати або підкорятися. Страждати, жити за двох. Прощати та благати. Змінювати, вказувати, принижувати, підіймати, жалітися, давити на жалість.

Ось тільки тут немає рівних, немає любові, тільки ілюзії. тільки рабі собі подібних.